Кефалогематома новонародженого

Кефалогематома новонародженого – це локалізований скуп крові під окістям черепа немовляти, що може викликати тривогу у батьків, але часто проходить без серйозних наслідків. Незважаючи на те, що кефалогематома зазвичай не є критичною патологією, її наявність потребує уважного лікарського спостереження. У цій статті ми пояснимо, як виникає кефалогематома, як відрізнити її від інших новоутворень на голівці, а також які методи лікування та спостереження застосовуються. Наша клініка спеціалізується на веденні таких випадків, забезпечуючи професійний підхід та безпечне одужання немовлят.

Зміст

Що таке кефалогематома?
Чому виникає кефалогематома?
Як відрізнити кефалогематому від інших патологій?
Коли звертатися до лікаря?
Діагностика та обстеження
Методи лікування кефалогематоми
Можливі ускладнення та прогнози
Чи можлива профілактика?
Як ми можемо допомогти у нашій клініці?
Корисні поради для батьків
Питання-відповіді
Список літератури

Що таке кефалогематома?

Кефалогематома (з грецьких слів «kephale» – голова та «haima» – кров) – це обмежене скупчення крові між кісткою черепа та її окістям. Здебільшого вона виникає внаслідок травматизації під час пологів. На відміну від інших новоутворень на голівці (наприклад, родової пухлини), кефалогематома чітко обмежена по швах черепа, тобто ніколи не переходить за межі однієї кістки.

Це утворення може виглядати, як м’яка, пружна на дотик «шишка» на голівці дитини. Воно зазвичай спостерігається на тім’яній кістці, рідше – на потиличній. Залежно від розміру, кефалогематома може майже непомітно проявлятися (кілька міліметрів заввишки) або надавати голівці нерівномірної форми, якщо має доволі великий об’єм. Поява такого утворення часто викликає занепокоєння батьків, однак у більшості випадків кефалогематома не несе серйозних загроз для здоров’я малюка.

Існує ряд факторів, що впливають на ризик виникнення кефалогематоми – положення плода в матці, розмір голівки дитини, акушерська тактика під час пологів, а також використання допоміжних інструментів (наприклад, вакуум-екстракції). Важливо розуміти, що при правильному спостереженні та, коли потрібно, – адекватному втручанні, це утворення поступово розсмоктується. Проте в деяких ситуаціях потрібне більш ретельне обстеження та специфічне лікування. Про все це читайте далі у нашій статті.

Чому виникає кефалогематома?

Основна причина кефалогематоми – травматизація голівки дитини під час пологів. Кістки черепа новонародженого достатньо гнучкі й рухомі: у пологах вони зміщуються та накладаються одна на одну, щоб допомогти малюку пройти через родові шляхи. Проте за певних обставин відбувається надмірний тиск і розрив дрібних кровоносних судин між окістям і кісткою. Унаслідок цього кров накопичується в обмеженому просторі, утворюючи кефалогематому. Нижче наведемо деякі поширені фактори ризику (текст розширений, аби дати максимальну інформативність):

1) Анатомічні особливості матері та дитини. Якщо у матері вузькі родові шляхи або коли розмір голівки дитини досить великий, може збільшуватися ймовірність надмірного тиску на череп плода. Також неправильне положення плода (наприклад, тазове) може сприяти появі кефалогематоми через аномальний напрямок сил під час проходження через родові шляхи.

2) Затяжні або швидкі пологи. Надмірно довга друга фаза пологів (коли вже відбувається безпосередній рух голівки через таз) може створити додаткове навантаження на кістки черепа. З іншого боку, дуже стрімкі пологи можуть так само викликати різкий перепад тиску, призводячи до розриву капілярів.

3) Вакуум-екстракція та накладання акушерських щипців. Використання акушерських інструментів підвищує ризик пошкодження судин у зоні прикладення вакууму або щипців. Хоча ці втручання дозволяють швидше завершити пологи та запобігти гіпоксії дитини, вони збільшують ймовірність травматизації тканин голівки, зокрема спричинити розвиток кефалогематоми.

4) Слабкість судинної стінки. У новонароджених капіляри можуть бути тонкими й крихкими, що сприяє легшому розриву навіть за відносно невеликих навантажень.

Важливо враховувати, що виникнення кефалогематоми не завжди можна передбачити або запобігти, адже пологи – це комплексний процес, на який впливає багато факторів. Водночас, сучасна акушерська практика знизила ризик травматизму при народженні, що відбилося на загальній тенденції до зменшення випадків кефалогематоми.

Як відрізнити кефалогематому від інших патологій?

Існують різні види утворень, які можуть з’явитися на голівці новонародженого після пологів. Серед них найпоширеніші – це:

1) Родова пухлина (Caput succedaneum).
Це набряк м’яких тканин голівки, що виникає через тиск під час проходження через родові шляхи. Родова пухлина не обмежена межами кісток черепа і може охоплювати кілька ділянок черепа водночас. Вона виникає відразу після пологів, часто на тому місці, яким дитина проходила найактивніше (зазвичай тім’яна або потилична ділянка). Така припухлість, як правило, зникає самостійно протягом перших 1-3 днів життя без додаткових заходів.

2) Кефалогематома.
На відміну від родової пухлини, кефалогематома більш чітко обмежена – вона розташовується лише в межах однієї кістки і має свого роду «вальок» (валоподібний край), який можна відчути при натиску. Часто з’являється не одразу, а через 1-2 дні після народження. Розміри можуть збільшуватися протягом перших днів життя, а пізніше утворення поступово стає щільнішим, а потім поступово зменшується у розмірах.

3) Субапоневротичний крововилив (субгалеальний).
Це рідкісніший, але більш небезпечний стан, при якому кров накопичується між апоневрозом і окістям кісток черепа. Такий крововилив може поширюватися по всій поверхні черепа, незалежно від меж кісток. Він часто пов’язаний з втратою значного об’єму крові та потребує термінової медичної допомоги.

Оскільки кефалогематома – це крововилив, який не переходить межі кістки, її легко відрізнити від інших набряків і гематом за унікальною «фіксованою» локалізацією. У будь-якому разі, остаточне діагностичне рішення завжди залишається за неонатологом або педіатром, який визначить природу новоутворення за клінічними ознаками та за потреби призначить додаткові обстеження.

Коли звертатися до лікаря?

При виявленні будь-яких утворень на голівці новонародженого батьки природно починають хвилюватися, чи не загрожує це життю та здоров’ю дитини. У переважній більшості випадків кефалогематома не є небезпечною, проте є симптоми та ситуації, коли необхідно обов’язково проконсультуватися з лікарем:

1) Якщо протягом перших днів після народження «шишка» значно збільшується в розмірах.

2) Якщо шкіра над гематомою змінює колір (сильне почервоніння, прояви синюшності з набряком), що може свідчити про запальний процес або інфікування.

3) Якщо дитина стає надто збудженою чи, навпаки, млявою, часто плаче або відмовляється від їжі, має ознаки підвищеної температури (лихоманка).

4) Якщо гематома не зменшується впродовж кількох тижнів або навіть місяців.

5) Якщо при доторканні до гематоми малюк відчутно реагує плачем, проявляє ознаки болю, дискомфорту (у нормі кефалогематома зазвичай безболісна).

Загалом, при будь-яких сумнівах або помітних змінах завжди варто звернутися до кваліфікованого педіатра чи неонатолога. Ранній огляд спеціаліста дозволяє уникнути ускладнень і надалі забезпечити спокій батьків та здоров’я малюка.

Діагностика та обстеження

Для діагностики кефалогематоми зазвичай достатньо клінічного огляду неонатолога, педіатра або дитячого хірурга. Основні методи, що застосовуються:

Огляд і пальпація.
Лікар оглядає форму та межі «шишки», перевіряє наявність флюктуації (м’яка на дотик, з відчуттям рідини всередині), визначає стан шкіри над нею. При пальпації лікар може помітити характерний «валик» по периферії, який свідчить про скупчення крові саме між кісткою та окістям. Кефалогематома не переходить за межі швів черепа.

Ультразвукове дослідження (УЗД).
Якщо виникають сумніви щодо характеру утворення або є потреба виключити іншу патологію (наприклад, субапоневротичний крововилив), лікар може призначити ультразвукове дослідження. УЗД допоможе визначити наявність рідини, її об’єм, стан тканин та судин.

Інші методи (рентгенографія, МРТ).
Застосовуються рідко та тільки у випадках, коли необхідно виключити переломи кісток черепа чи інші складні патології. Здебільшого кефалогематома діагностується клінічно без потреби в додаткових інструментальних методах.

Важливим аспектом є контрольне спостереження за утворенням у динаміці. Лікар періодично перевіряє розміри кефалогематоми, її консистенцію, стан шкіри тощо. Якщо все йде за очікуваним сценарієм, утворення поволі зменшується та зникає.

Методи лікування кефалогематоми

У більшості випадків кефалогематома не потребує активного лікування, оскільки кров у ній самостійно розсмоктується протягом декількох тижнів чи місяців. Але бувають випадки, коли може знадобитися допомога лікаря. Розглянемо різні можливі сценарії та тактику ведення:

1) Спостереження (вичікувальна тактика).
Найчастіший і базовий підхід. Якщо немає ознак запалення, інфікування або значного порушення самопочуття малюка, лікар просто спостерігає за дитиною в динаміці. Кефалогематома зникає поступово: кров розсмоктується, утворюється фібринозна капсула, яка згодом теж розсмоктується. На це може піти від 2-3 тижнів до 2-3 місяців або навіть довше, залежно від об’єму крововиливу.

2) Пункція або відкачування вмісту.
Якщо кефалогематома досить велика або існує ризик інфікування, лікар може прийняти рішення про видалення рідини за допомогою пункції (проколу) та аспірації (відсмоктування). Проте ця процедура вимагає дотримання суворої стерильності, аби не занести інфекцію в порожнину гематоми. Також зазвичай після аспірації застосовують тугу пов’язку, щоби стінки гематоми злиплися між собою. У деяких випадках призначають антибіотикопрофілактику, щоб знизити ризик бактеріального ураження.

3) Хірургічне втручання.
Вкрай рідкісний метод лікування, зазвичай показаний при ускладненні, наприклад, нагноєнні кефалогематоми, великому розмірі або при підтвердженому переломі кісток черепа зі зміщенням (якщо такі ситуації трапляються, вони завжди вимагають додаткових методів дослідження і дуже специфічного підходу).

4) Консервативні методи підтримки.
Певні спеціалісти можуть рекомендувати фізіотерапевтичні процедури (наприклад, УФО, ультразвук низької інтенсивності) для прискорення розсмоктування. Однак ці методики часто носять допоміжний характер, а їх ефективність може відрізнятися залежно від ситуації.

У будь-якому разі, рішення про лікування приймається індивідуально, з огляду на стан дитини, розміри кефалогематоми, наявність супутніх проблем. Важливо довіряти лікарю, котрий оцінює ризики та вигоди кожного методу.

Можливі ускладнення та прогнози

Здебільшого кефалогематома минає без наслідків і не позначається на розвитку дитини. Проте в деяких випадках можуть виникати певні ускладнення або супутні проблеми:

1) Жовтяниця новонароджених.
Через те, що кров із гематоми поступово розпадається та продукт розпаду гемоглобіну (білірубін) потрапляє в кров дитини, може посилюватися фізіологічна жовтяниця. Найчастіше це не є великою проблемою, але потребує контролю рівня білірубіну, особливо якщо показники білірубіну і так високі з інших причин.

2) Інфікування.
У рідкісних випадках при пошкодженні шкіри або при недотриманні стерильності під час пункції може приєднатися бактеріальна інфекція, що спричинить запалення і нагноєння (утворення абсцесу). Це потребує обов’язкового лікування антибіотиками і, можливо, розкриття та дренування гематоми.

3) Окостеніння.
При значних кефалогематомах може відбуватися відкладення солей кальцію (осифікація) у фібринозній капсулі, що призводить до утворення щільнішої «шишки». З часом така «шишка» зазвичай розсмоктується, однак процес може тривати довше (до року).

Незважаючи на можливість ускладнень, загальний прогноз при кефалогематомі є сприятливим. Основне – вчасно звертатися до лікаря за першими тривожними ознаками, дотримуватися рекомендацій і стежити за станом дитини.

Чи можлива профілактика?

Профілактика кефалогематоми не завжди здійсненна, оскільки багато чинників пов’язані з індивідуальними особливостями будови тазу матері, розмірами та положенням плода, а також із непередбачуваними обставинами під час пологів. Утім, існують загальні рекомендації, що можуть зменшити ймовірність надмірного травмування дитини:

1) Ведення здорового способу життя під час вагітності. Адекватне харчування, достатня фізична активність, своєчасні візити до акушера-гінеколога та ретельний контроль стану здоров’я допомагають уникнути ускладнень вагітності.

2) Планування пологів. При наявності значних факторів ризику (великий плід, вузький таз, передлежання тазове тощо) слід завчасно обговорювати зі спеціалістом оптимальну тактику ведення пологів. У деяких випадках можна розглянути плановий кесарів розтин, щоб уникнути важких травм під час природних пологів.

3) Кваліфікована акушерська допомога. Грамотна робота акушерів і неонатологів знижує ймовірність застосування травматичних інструментальних методів (вакуум-екстрактор, щипці) без нагальної потреби та допомагає правильно вести родову діяльність, а також своєчасно реагувати на будь-які відхилення.

Крім того, слід пам’ятати, що навіть при виникненні кефалогематоми більшість випадків успішно вирішуються самостійно, за правильною тактикою спостереження.

Корисні поради для батьків

1) Не панікуйте. Хоча кефалогематома може виглядати незвично та лякати, найчастіше вона не спричиняє серйозних проблем і самостійно минає.

2) Спостерігайте за розмірами та станом «шишки». Якщо ви помітили значне збільшення або зміни кольору шкіри, варто одразу проконсультуватися з лікарем.

3) Слідкуйте за загальним самопочуттям малюка. Звертайте увагу на апетит, наявність температури, загальну поведінку, сон.

4) Уникайте травмування. Носіть дитину обережно, не тисніть на зону гематоми. Під час годування і купання стежте, щоб не було різких дотиків.

5) Не займайтеся самолікуванням. Не варто робити компреси чи проколювати кефалогематому самостійно. Завжди радьтеся з фахівцем.

Знання особливостей кефалогематоми допоможе батькам краще зрозуміти стан своєї дитини і зберігати спокій. Будьте впевнені: у переважній більшості випадків усе буде гаразд.

Питання-відповіді

Чи болить кефалогематома немовляті?
Здебільшого кефалогематома безболісна. Малюк може не реагувати на м’які торкання в зоні «шишки». Якщо ж дитина проявляє занепокоєння, плаче при натисканні, це привід проконсультуватися з лікарем.

Чи може кефалогематома спричинити викривлення форми черепа?
Здебільшого ні. Після розсмоктування кефалогематоми форма голівки набуває нормальних обрисів. Іноді, якщо відбувається часткове окостеніння, на деякий час може залишатися невеликий горбик, який теж має тенденцію зменшуватися.

Скільки часу розсмоктується кефалогематома?
У середньому від 2-3 тижнів до 2-3 місяців. Точний термін залежить від розміру гематоми та індивідуальних особливостей дитини.

Чи завжди потрібне відкачування крові?
Ні, у більшості випадків кефалогематома зникає без втручання. Пункція може знадобитися лише за показаннями, наприклад, коли гематома дуже велика або є підозра на інфікування.

Чи можна купати малюка з кефалогематомою?
Так, можна. Основне – уникати надмірного тертя або тиску на зону «шишки». Звичайно, якщо є сумніви, краще проконсультуватися з педіатром.

Список літератури

1. Maconald M.G., Seshia M.M.K., Mullett M.D. (Eds.). Avery’s Neonatology: Pathophysiology and Management of the Newborn. 7th ed. Philadelphia, PA: Wolters Kluwer; 2015.
2. Cloherty J.P., Eichenwald E.C., Hansen A.R., Stark A.R. Manual of Neonatal Care. 8th ed. Philadelphia, PA: Wolters Kluwer; 2016.
3. Cunningham F.G., Leveno K.J., Bloom S.L., Dashe J.S., Hoffman B.L., Casey B.M., Spong C.Y. Williams Obstetrics. 26th ed. New York: McGraw-Hill Education; 2022.
4. UpToDate. Neonatal birth injuries: Pathogenesis, clinical manifestations, and evaluation. (Current version).
5. American Academy of Pediatrics (AAP). Clinical practice guideline: Newborn examinations. Elk Grove Village, IL: AAP; (latest version).

З повним переліком послуг та цін завжди можна ознайомитись за посиланням або безпосередньо звернувшись до адміністраторів.

Клініка доктора Медведева представлена в соціальних мережах, де ми запрошуємо Вас підписатись та слідкувати за нами: