Гестаційний цукровий діабет

Гестаційний цукровий діабет – стан, який виникає у жінок частіше після 24 тижня вагітності, пов’язаний з підвищеним рівнем глюкози, але не відповідає критеріям діабету 1 або 2 типу. В його основі лежить інсулінорезистентність – знижена чутливість рецепторів до дії інсуліну клітин-мішеней – печінки, жирової тканини, скелетних м’язів. Щоб засвоїти певну кількість глюкози, організм потребу більшої кількості інсуліну, аніж до вагітності. Для підтримання нормального стану глюкози крові його секреція може збільшуватись на 200-250%. Починаючі з другого триместру більш активно синтезуються плацентарний лактоген, пролактин, прогестерон та інші гормони. Вони є антагоністами інсуліну, тобто пригнічують його дію. При наявності додаткових факторів (ожиріння або надмірна вага, СПКЯ, малорухливий спосіб життя, вживання великої кількості вуглеводів та ін.) рівень інсуліну може бути недостатнім в умовах резистентності і виникає гестаційний діабет.

По мірі дозрівання плаценти, наростає інсулінорезистентність (порушення метаболічної  відповіді на інсулін). Це відбувається через те, що зі зростанням     терміну  вагітності,  підвищується вміст фетоплацентарних гормонів (плацентарний лактоген та прогестерон), а також гормонів матері (кортизола, естрогенів, пролактину), які мають протилежну дію від інсуліну.

У здорової вагітної для подолання фізіологічної інсулінорезистентності відбувається підвищення секреції інсуліну підшлунковою залозою. Однак у вагітних, у яких є фактори ризику розвитку гестаційного діабету,  існуюча секреція інсуліну не завжди дозволяє подолати інсулінорезистентність і ми спостерігаємо підвищення рівня глюкози.   

З током крові глюкоза потрапляє через плаценту к плоду, стимулюя виработку його власного інсуліну. Інсулін плода приводе до стимуляції роста його внутрішніх органів на фоні затримки їх функціонального розвитку. Таким чином хронічне підвищення рівня глюкози матері погано впливає на розвиток плоду та приводе до формування так званої діабетичної фетопатії.  

Для діагностики гестаційного діабету всім вагітним в період між 24 та 28 тижнями вагітності проводять дослідження  - глюкозотолерантний тест з 75 г глюкози. Якщо є високий ризик розвитку ГЦД, дослідження проводять на будь-якому терміну вагітності.         

До факторів ризику розвитку гестаційного діабету відносять:

1. Вагітність після 35-річного віку
2. Народження дитини масою >4 кг, у минулому, народження немовляти з вродженою вадою розвитку, завмирання вагітності в анамнезі,
3. Артеріальна гіпертензія, дисліпідемія
4. ІМТ >27 кг/м2 перед вагітністю
5. Цукровий діабет 2-го типу у сімейному анамнезі, перенесений гестаційний діабет (у ≈30 % жінок повторно виникає при наступній вагітності).
6. Синдром полікістозних яєчників
7. Використання кортикостероїдів
8. Належність до етнічних груп з високою прихильністю до гестаційного діабету (іспанці, азіати, афріканці).

Норми глюкози венозної плазми для вагітних:

• натще меньш 5.1 ммоль/л;
• через 1 годину після нагрузки глюкозою меньш 10 ммоль/л
• через 2 години після нагрузки глюкозою меньш 8.5 ммоль/л

Діагноз гестаційного цукрового діабету встановлюється при виявленні глікемії вище або равної вищеприведеним показникам. Для встановлення діагнозу достатньо получення аномального результату в одній з трьох точек.

Вагітним, яким встановили діагноз гестаційний діабет, рекомендована дієта зі зменшенням швидкозасвоюваних вуглеводів, дозована фізична нагрузка та контроль глікемії.

Спосіб розродження хворих на ГЦД, так само як й інших вагітних, визначається станом матері та плода, терміном гестації, особливостями родових шляхів і відповідністю розмірів плода розмірам таза жінки.

Після пологів у жінок із ГЦД порушення толерантності до глюкози швидко проходять, і показники глікемії нормалізуються

В подальшому в осіб, які мали ГЦД, контроль за станом вуглеводного обміну проводиться через 6-8 тиж після пологів: визначається глюкоза венозної крові натще, а в разі нормального її показника (< 6,1 ммоль/л) виконується тест  з 75 г глюкози. За жінками, що перенесли ГЦД, щороку має здійснюватися диспансерний нагляд. Визначаються загальний стан, ІМТ, показники вуглеводного обміну та обміну холестерину, рівень артеріального тиску. Грудне вигодовування у жінок, які мали ГЦД, позитивно впливає на здоров’я матері і дитини, знижує ризик розвитку у них серйозних хронічних захворювань.

Лікар-ендокринолог, дієтолог Кулікова Олена Михайлівна

Перелік використаної літератури: 

1. https://www.uptodate.com/
2. https://www.medscape.com/
3. https://medlineplus.gov/
4. https://www.webmd.com/

З повним переліком послуг та цін завжди можна ознайомитись за посиланням або безпосередньо звернувшись до адміністраторів.

Клініка доктора Медведева представлена в соціальних мережах, де ми запрошуємо Вас підписатись та слідкувати за нами:

Facebook

Instagram

Telegram

TikTok

Youtube