Що таке безплідний шлюб?

Безплідним може вважатися такий подружній шлюб, в якому пара репродуктивного віку активно живе статевим життям, не користуючись контрацепцією, бажає мати дитину і вагітність не настає протягом 12 місяців.

Розрізняють кілька видів безплідності:

  • Первинне - якщо жінка раніше ніколи не завагітніла;
  • Вторинне - якщо у жінки раніше були вагітності (пологи, позаматкова вагітність, викидні, аборти)
  • Абсолютне - якщо жінка не може мати дітей у зв'язку з вродженими аномаліями статевих органів (відсутність статевих органів), хромосомні захворювання пов'язані зі статтю, видалення статевих органів, двостороння трубна непрохідність
  • Відносне - подружжя обидва фертильні і може мати дітей, але окремо, їх союз неспроможна принести продовження роду.

Слід розрізняти жіночу та чоловічу безплідність.

Причинами жіночої безплідності можуть бути:

1) патології маткових труб – їх зарощення чи утворення спайок через операції на трубах, перенесених абортів, запальних процесів.

2) ендокринні патології – при синдромі полікістозних яєчників, при гормональному дисбалансі, ендокринних захворюваннях.

3) імунні причини – несприйняття організмом жінки сперматозоїдів, він сприймає їх як чужорідні тканини та виробляє захисні антитіла, від яких сперматозоїди слабшають і не можуть запліднити яйцеклітину.

4) анатомічні проблеми - аномалії розвитку матки, яєчників, труб, травматизація шийки матки під час пологів або хірургічних операціях, внаслідок яких проходження сперми по каналу шийки матки утруднене, хронічний ендометрит, поліпи ендометрію, ендометріоз.

Причинами у чоловіків є:

1) Ослаблені, мертві сперматозоїди або їхня відсутність.

2) Недостатня кількість сперми.

3) Зміна якості сперми.

4) Рубцеві зміни по ходу проходження сперми (у сім'явивідних протоках, у придатках).

5) Слабка статева діяльність.

Найбільш доцільним вирішенням проблеми безплідного шлюбу є одночасна діагностика та лікування подружжя. Займаються цими питаннями лікарі-репродуктологи. При першому зверненні лікар збере анамнез, який включає: дані про Ваші перенесені хвороби, операції; інформацію про Ваш менструальний цикл; скарги на біль, виділення; як довго Ви намагаєтесь завагітніти, чи були раніше вагітності і як вони закінчилися; зв'язок із спадковістю; хвороби, що супруводжують.

Обстеження чоловіка включає спермограму, в ній перевіряють кількість сперматозоїдів у всьому еякуляті, в 1 мл. окремо підраховують рухливі та мертві сперматозоїди. За кілька днів до здачі аналізу необхідно утриматися від статевого життя, тиждень не вживати алкоголю, гострої їжі, не відвідувати сауну. Залежно від ситуації лікар-андролог може призначити додаткові тести (гормональні, ультразвукові).

Обстеження жінки ширше оскільки необхідно досліджувати гормональний фон та анатомію статевих органів. Починають з огляду статури, оволосіння, розподілу ПЖК, пальпації щитовидної залози, зовнішніх та внутрішніх статевих органів дворучним вагінальним дослідженням, огляду піхви та шийки матки у дзеркалах з одночасним взяттям мазків. Для скринінгу гормональної функції яєчників використовують вимірювання базальної температури у прямій кишці – найдоступніший метод. Протягом усього менструального циклу слід вранці в той самий час, бажано відразу після пробудження не встаючи з ліжка, замір проводиться протягом 5-7 хвилин. У нормі при циклі з овуляцією різниця між температурними показниками в вимірах до овуляції та після повинна бути більше 0,5; якщо цифри менші від цього значення, тобто недостатність жовтого тіла; якщо показники зовсім не змінюються, це говорить про відсутність овуляції. Також гінекологи використовують тести з розтягуванням цервікального слизу, «феномен зіниці», симптом «аркуша папороті». Їх виконують приблизно у середині циклу, у дати передбачуваної овуляції. Зараз є і сучасніші домашні тести на овуляцію. Для уточнення повнішої картини та підбору лікування визначають рівень гормонів у крові.

Наступним етапом після гормональної діагностики є інфекційне дослідження. Методами виявлення патогенної флори, що заважає нормальному процесу запліднення та вагітності є ПЛР діагностика та посів на живильне середовище. Визначаються захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ) - хламідії, трихомонади, гонококи.

Далі виконуються УЗД органів малого тазу, гістеросальпінгографія – для виявлення аномалій розвитку, внутрішньоматкової патології, для оцінки стану яєчників.

Іноді може знадобитися виконання ендоскопічних методів: гістероскопії з біопсією ендометрію, лапароскопії.

В ідеалі, при безплідді "вкластися" в 2 роки молодим людям, а старшим людям (після 30 років) - в 1 рік. Мається на увазі повне обстеження та застосування всіх необхідних методів лікування, включаючи стимуляцію овуляції, лапароскопію та ЕКЗ.

У початкове лікування, як правило, входить:

  • Медикаментозна стимуляція овуляції;
  • Лікування інфекційно-запальних процесів органів малого тазу антибіотиками;
  • Лапаро-, гістероскопічне оперативне лікування (наприклад, при трубній непрохідності, поліпах);
  • Корекція рівня пролактину, гормонів щитовидної залози.


При неефективності:

  • При шийковій, імунній формі безпліддя – сперму чоловіка чи донора інсемінують внутрішньоматочно
  • ЕКЗ
  • Сурогатне материнство


Профілактика безпліддя у шлюбі полягає у здоровому способі життя пари, раціональному харчуванні, регулярному відвідуванні гінеколога та, при необхідності, андролога, своєчасному лікуванні запальних процесів органів малого тазу, підборі методу контрацепції, а також уникненні абортів.

 Чоловіче безпліддя

Безпліддя буває жіноче та чоловіче. Пара вважається безплідною, якщо за бажання мати дитину, вони протягом 12 місяців живуть активним статевим життям, не користуються контрацепцією, але вагітність не настає. За статистикою, таких пар близько 15%. Існує думка, що безпліддя – це проблема жінок, але близько 30-40% причина відсутності зачаття лежить у порушеннях статевої системи чоловіка.

Які захворювання та стани можуть призводити до чоловічої безплідності?

В одних випадках проблема може полягати в нездатності самих статевих залоз виробляти сперматозоїди. Це первинна форма безпліддя, його ще називають секреторним.

В інших випадках, нездатність зачати дитину лежить у порушенні чи втраті функціональної здатності сперматозоїдами. До цього призводять запальні процеси статевих органів: простатит, везикуліт, епідидиміт. Оскільки самі бактерії і токсини, що виробляються ними, негативно позначаються на сперматозоїдах і вони втрачають здатність до запліднення. Такий вид безплідності називається екскреторно-токсичним і вважається вторинним.

Іноді причиною безплідності стає обтурація сім'явивідних шляхів (порушення прохідності). Це може бути викликано травмами або операціями на статевих органах, а також запальними процесами яєчок, насіннєвих бульбашок, простати, сім'явивідних проток. До цього виду безплідності також варто віднести вроджені аномалії сім'явиносних шляхів, наприклад, їх відсутність або зарощення. Ця форма чоловічої безплідності називається екскреторно-обтураційна.

Для того, щоб точно виявити причину безпліддя у чоловіка проводять ряд тестів, але найінформативнішим і заключним є взяття тканини на гістологічне дослідження (біопсія яєчка).

Які генетичні тести можуть бути корисними при бесплідному шлюбі?

Каріотипування - це цитогенетичний метод, що дозволяє перевірити чи правильний набір хромосом має людина, адже хромосоми несуть на собі генетичну інформацію.

Вивчення каріотипу полягає в дослідженні світловою мікроскопією діфференційно пофарбованої метафазної пластини, де хромосоми виглядають  як окремі структури.

Аналіз призначає лікар на етапі обстеження перед екстракорпоральним заплідненням або під час пошуку причин непліддя, інколи у жінок із анамнезом звичних втрат вагітності, у жінок та дівчат із первинною та вторинною аменореєю (тобто відсутністю менструацій) або коли в родині є дитина із важкими та  комплексними вродженими вадами розвитку.

У нормі каріотип жінки 46, ХХ; чоловіка 46, ХY. При наявності відхилень в каріотипу потрібне консультування генетика.

Генетична діагностика моногених захворювань - це визначення носійства певної генетично обумовленої патології. Прояв таких захворювань не залежить від зовнішніх чинників та хвороба може проявити себе протягом перших днів життя та потребувати певних медичних заходів. Головне, це те, що цей метод допомагає встановити носійство аномального гену та оцінити ризики передачі захворювання дитині ще на етапі планування вагітності. Прикладом є такі захворювання як фенілкетонурія, муковісцидоз, спинальна м'язова атрофія.

Також є генетичні тести, які допомагають зрозуміти звідки зниження фертильності у чоловіка чи жінки. Причиною чоловічого непліддя може бути такий стан як азооспермія, коли в еякуляті немає сперматозоідів. При такому стані одним із додаткових тестів може бути визначення порушення в Y-хромосомі у регіоні, який називають "фактором азооспермії". Також андрологи рекомендують проводити діагностику на носійство фенілкетонурії, адже є доказові дані щодо зниження сперматогенезу у чоловіків із цим захворюванням.

Як лікувати?

Залежно від виду безплідності є різні підходи до лікування. Секреторна форма підлягає консервативному лікуванню гормональними препаратами. Екскреторно-токсична форма лікується антибактеріальними засобами, оскільки потрібно позбутися запального процесу та згубного впливу бактерій та продуктів їх життєдіяльності на статеві органи чоловіка. Ексреторно-обтураційна форма лікується хірургічним шляхом, тому що потрібно усунути механічні перешкоди для проходження сперматозоїдів. Звичайно, при чоловічому безплідді застосовуються допоміжні репродуктивні технології (ЕКЗ).

 

Перелік використаної літературиhttps://www.uptodate.com/https://www.medscape.com/, https://medlineplus.gov/, https://www.webmd.com/

 

В нашій клініці лікування неплідності - один з основних напрямків.

 

Клініка доктора Медведева представлена в соціальних мережах, де ми запрошуємо Вас підписатись та слідкувати за нами:

Facebook

Instagram

Telegram

TikTok

Youtube

 
Повернутися до списку статей