Саркома матки

Саркома матки – це рідкісний злоякісний процес, який розвивається з м’язової або інших сполучних тканин матки. Зазвичай її відрізняють від найпоширенішого раку матки – карциноми ендометрія (злоякісна пухлина слизової оболонки матки). Через низьку поширеність саркоми матки її діагностика та лікування ускладнюються, і, відповідно, вимагають спеціалізованого підходу.

Гістологічні типи саркоми матки

Саркоми матки можуть відрізнятися за походженням та морфологічними ознаками. Основні гістологічні варіанти включають:

Лейоміосаркома (LMS)

✅Походить із гладком’язових волокон міометрія.
✅Найпоширеніший гістологічний тип саркоми матки.
✅Характеризується агресивним перебігом і раннім гематогенним метастазуванням (зокрема до легенів).

Ендометріальна стромальна саркома (ESS)

✅Походить із строми ендометрію (сполучної тканини слизової оболонки матки).
✅Може мати відносно повільний перебіг (особливо низькодиференційована форма).
✅Часто проявляється як патологічна маткова кровотеча.

Аденосаркома

✅Комбінована пухлина, яка поєднує ознаки злоякісної мезенхімальної компоненти та доброякісного залозистого компоненту.
✅Рідкісна форма; вважається, що виникає на тлі проліферації залоз і мезенхіми одночасно.

Карциносаркома (також відома як злоякісна мюлерівська змішана пухлина, MMMT)

✅Містить як залозистий (карциноматозний), так і мезенхімальний (саркоматозний) компоненти.
✅Хоча формально належить до групи “карциносарком”, деякі онкологи трактують її ближче до агресивних карцином через переважно епітеліальну складову.

Стадіювання саркоми матки

Система FIGO (Міжнародна федерація акушерів-гінекологів) та TNM (Tumor, Node, Metastasis) використовуються для визначення стадії. Зазвичай при лейоміосаркомах та інших саркомах матки послуговуються такою логікою стадіювання (спрощено):

Стадія I: Пухлина обмежена тілом матки.
IA: Розмір пухлини ≤5 см у найбільшому вимірі.
IB: Розмір пухлини >5 см.

Стадія II: Пухлина поширюється за межі матки, але залишається в межах малого таза.
IIA: Ураження придатків (яєчників або маткових труб).
IIB: Ураження інших тазових тканин.

Стадія III: Пухлина інфільтрує черевні тканини.
IIIA: Ураження обмежене одним місцем.
IIIB: Ураження в декількох місцях.
IIIC: Метастази в тазових та/або парааортальних лімфатичних вузлах.

Стадія IV: Пухлина поширюється за межі черевної порожнини або вражає сечовий міхур чи пряму кишку.
IVA: Інвазія в сечовий міхур або пряму кишку.
IVB: Віддалені метастази.

Варто зауважити, що точне стадіювання може відрізнятися залежно від конкретного гістологічного підтипу, тому завжди потрібен індивідуальний підхід і додаткові дослідження.

Клінічні прояви

1. Аномальні маткові кровотечі: можуть з’являтися між менструаціями, посилюватися під час менструацій чи виникати після менопаузи.
2. Біль у ділянці тазу або живота: нерідко постійного характеру, з іррадіацією в поперек чи крижі.
3. Відчуття тиску або важкості: особливо при збільшенні розмірів матки.
4. Незвичні виділення з піхви: з неприємним запахом або без нього, інколи з домішками крові.

Ці симптоми не є специфічними лише для саркоми матки й можуть спостерігатися й при інших патологіях. Проте будь-які підозрілі прояви потребують ретельного обстеження.

Фактори ризику

✅Вік. Найчастіше саркома матки виявляється у жінок старше 50 років.
✅Попереднє опромінення. Променева терапія в ділянці тазу може збільшувати ризик розвитку сарком.
✅Генетичні синдроми (наприклад, синдром Лі-Фраумені, ретинобластома тощо) підвищують ризик сарком узагалі.
✅Гормональний вплив. Роль естрогенів до кінця не визначена, проте відомо, що естроген-чутливі пухлини можуть інтенсивніше рости.

Діагностика

✅Збір анамнезу та фізикальний огляд: огляд у гінекологічних дзеркалах, пальпація матки через піхву та пряму кишку.
✅Візуалізація:

- Ультразвукове дослідження (УЗД) – перший етап; дозволяє виявити збільшену матку чи вузли атипової структури.
- МРТ – високоточний метод для оцінки глибини інвазії пухлини в міометрій і поширення процесу за межі матки.
- КТ – може застосовуватися для пошуку метастазів у черевній порожнині, грудній клітці та інших зонах.
- Гістологічне підтвердження (біопсія або гістероскопія): за наявності підозрілих змін виконується прицільна біопсія, але часто кінцевий діагноз встановлюється після хірургічного втручання та морфологічного дослідження видаленого матеріалу.

Лікування за стадіями

Стадія I

Основний метод – хірургічне лікування: екстирпація матки з придатками (гістеректомія з аднексектомією). Рівень радикальності залежить від гістологічного варіанта пухлини та бажання зберегти яєчники (частіше у молодих жінок може розглядатися можливість збереження яєчників, але при лейоміосаркомі зазвичай рекомендують їх видалення).

Післяопераційна терапія: у випадку лейоміосаркоми може бути призначена хіміотерапія (наприклад, на основі антрациклінів чи таксанів) або радіотерапія. При ендометріальній стромальній саркомі іноді застосовуються гормональні препарати (наприклад, прогестини), якщо пухлина чутлива до гормонів.

Стадія II

Хірургічне втручання: більш розширена гістеректомія, що може включати видалення шийки матки, верхньої частини піхви, регіонарних лімфовузлів (залежно від інтраопераційної оцінки).

Радіотерапія: за необхідності проводиться зовнішнє променеве опромінення або брахітерапія, щоб мінімізувати ризик локального рецидиву.

Хіміотерапія: може бути рекомендована в ад’ювантному режимі (після операції) чи неоад’ювантному (перед операцією) – залежно від особливостей пухлини.

Стадія III

Комбіноване лікування: включає радикальну операцію (повна гістеректомія з додатковим видаленням уражених структур та лімфовузлів) у поєднанні з радіо- і/або хіміотерапією.

Агресивна хірургія: за потреби видаляють уражені придатки, сальник, тазові чи парааортальні лімфатичні вузли.

Хіміотерапія: застосовується як із профілактичною метою (ад’ювантно), так і при залишковій пухлині або неможливості повного видалення пухлинних мас.

Стадія IV

Хірургічне лікування: може бути паліативним – спрямованим на зменшення об’єму пухлини, зменшення кровотеч та болю.

Системна терапія: хіміопрепарати, таргетна терапія (для певних підтипів), гормональна терапія (при гормоночутливих саркомах).

Променева терапія: паліативне опромінення зон метастазування (наприклад, кісток) задля контролю болю та профілактики ускладнень.

Симптоматичне лікування: контроль больового синдрому, профілактика інфекцій, корекція анемії тощо.

Прогноз

Прогноз залежить від стадії виявлення, гістологічного типу та ефективності лікування. Лейоміосаркоми схильні до раннього метастазування і мають відносно гірший прогноз порівняно з деякими іншими підтипами. Для ендометріальних стромальних сарком характерний повільніший перебіг із кращим виживанням за умов раннього діагностування та відповідного лікування.

 Психоемоційна підтримка

✅Психологічний супровід. Пацієнтки та їхні близькі можуть потребувати допомоги психолога або психотерапевта для роботи зі страхом, депресією чи тривожними розладами.
✅Групи підтримки. Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, допомагає знизити відчуття ізоляції та непорозуміння.
✅Залучення родини та друзів. Емоційна і побутова підтримка є вкрай важливими під час лікування та реабілітації.

При появі будь-яких тривожних симптомів необхідно звернутися до лікаря. Раннє виявлення та лікування можуть значно покращити прогноз і якість життя.

професор Михайло Медведєв

Перелік використаної літератури: 

1.National Cancer Institute. Uterine Sarcoma Treatment (PDQ®) – Health Professional Version.
2.American Cancer Society. Uterine Sarcoma. 2023.
3.WHO. Cancer Fact Sheet. Available at: https://www.who.int
4. UpToDate. Uterine leiomyosarcoma: Clinical features, diagnosis, and staging.
5. ACS Journals. Cancer Statistics, 2023.

З повним переліком послуг та цін завжди можна ознайомитись за посиланням або безпосередньо звернувшись до адміністраторів.

Клініка доктора Медведева представлена в соціальних мережах, де ми запрошуємо Вас підписатись та слідкувати за нами: