Консультація уролога

Урологія - розділ медицини, який займається захворюваннями органів сечовидільної системи. Лікарі урологи, які займаються питаннями чоловічої репродуктивної медицини і репродуктивної ендокринології називаються андрологами.


Чому на консультацію уролога потрібно звернутися саме в Клініку доктора Медведева?

  • Першокласні фахівці, сфокусовані на проблемах жіночої урології та андрології,
  • безпліддя у чоловіків
  • Командний підхід (разом з гінекологом і проктологом)
  • На очному прийомі ми допоможемо Вам вибрати ті методи діагностики і лікування, які дійсно необхідні, максимально безпечні та ефективні у Вашому випадку.

Усі звикли, що жінки щороку звертаються до гінеколога для профілактичних оглядів. А як же чоловіки? Коли потрібно звернутися до уролога?

По-перше, якщо виникли скарги. Це можуть бути розлади сечовипускання, болючі відчуття, виділення з уретри, зміна форми або розміру статевих органів, домішки в сечі.


По-друге. Якщо Вам вже є 40 років, рекомендується щорічне дослідження крові на ПСА та огляд уролога. Огляд включає пальцеве ректальне обстеження УЗД МВС з визначенням залишкової сечі.

ДГПЗ. Ця абревіатура розшифровується як доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Раніше цей стан називали Аденомою передміхурової залози.

Суть захворювання полягає в доброякісному розростанні тканини передміхурової залози, яка «охоплює» сечівникальний канал. Внаслідок цього порушується сечовипускання аж до затримки сечі.

Можуть турбувати труднощі при сечовипусканні, млявий струмінь сечі, почуття неповного випорожнення сечового міхура. Чоловік починає кілька разів підніматися вночі, щоб помочитися. Збільшується час сечовипускання. У запущених випадках сечовий міхур переповнюється, і сеча виділяється краплями. Страждають і верхні сечові шляхи до ниркової недостатності.

Що робити? При перших симптомах звернутися до лікаря. Уролог обстежить Вас, визначить наявність чи відсутність проблеми, її стадію та можливі методи лікування.

 

Рак простати. Це захворювання останніми роками суттєво помолодшало. У моїй практиці лише за останній рік було 2 пацієнти 40+ із поширеним раком простати.

Про причини цього грізного захворювання сперечаються вчені. Сюди відносять і характер харчування, і гіподинамію, куріння, і спадкову схильність. Однозначної відповіді немає.

Як і рак будь-якої іншої локалізації, він до певної стадії ніяк не може себе проявляти. Саме для того, щоб виявити захворювання на початковій стадії, потрібні профілактичні заходи. Сюди входить дослідження крові на ПСА та огляд уролога.

Адже незважаючи на всю небезпеку, він лікується досить успішно. Багато людей роками активно живуть із цим діагнозом за умови своєчасного адекватного лікування.

Деякі факти про рак простати

  • Рак простати - один із найпоширеніших видів раку у чоловіків.
  • Найчастіше розвивається у чоловіків віком понад 60 років. Проте бувають випадки раннього розвитку, віком 40 років.
  • Як і інші види раку, на початку протікає безсимптомно, і виявляє себе найчастіше при значній прогресії.
  • Рання діагностика включає визначення простатспецифічного антигену, пальцеве ректальне обстеження, УЗД. При необхідності може знадобитися мультипараметрична МРТ.
  • Цікавий факт: Чоловіки з меншою кількістю статевих партнерів схильні до нижчого ризику раку простати. На кожні 10 партнерів-жінок ризик захворювання збільшувався у 1,1 разу.
  • При виявленні пухлини на ранній стадії вдається в більшості випадків досягти повного лікування.
  • Регулярний профілактичний огляд чоловіків після 40 років – запорука своєчасного виявлення цього грізного захворювання.
  • До рекомендацій, що дозволяють знизити ризик появи раку простати відносять: відмову від куріння, правильне харчування, повноцінний сон, фізична активність (зокрема швидка ходьба), регулярне статеве життя.

Що таке рак передміхурової залози і де він виникає
Простата, або передміхурова залоза, знаходиться в чоловічому організмі під сечовим міхуром. Вона межує із прямою кишкою (що дозволяє лікарю при огляді пальпувати її задню поверхню). Через передміхурову залозу проходить початкова частина сечівника, куди відкриваються вивідні протоки залози. Кров до простати та сечового міхура подає нижня сечопузирна артерія, яка відходить від внутрішньої клубової артерії. По обидва боки передміхурової залози розташовується по нейросудинному пучку частини нижнього підчеревного (тазового) сплетення. Передміхурове сплетення має важливе значення для еректильної функції.

Виникає рак простати, коли клітини передміхурової залози починають ділитися з більшою швидкістю, ніж потрібно заповнити кількість клітин загиблих. Це призводить до неконтрольованого зростання пухлини. Після переродження подальші мутації генів можуть призвести до прогресування пухлини та виникнення метастазів. Більшість раків (95%) передміхурової залози належать до аденокарциноми – пухлини, що виникає із залозистого епітелію. У більш рідкісних випадках (всього 4% від загальної кількості пухлин) рак простати виникає з уротелію - тканини, яка вистилає сечівник. 1% від діагностованих пухлин складає плоскоклітинна карцінома. Найрідше (налічується буквально кілька епізодів) рак простати розвивається з нейроендокринних стовбурових клітин, які присутні у передміхуровій залозі.

Найбільш появі раку схильна до периферичної зони передміхурової залози – там рак виникає 70% випадків. 15-20% відносяться до центральної зони, а 10-15% - до перехідної. Від передміхурової залози рак може поширитися в еякуляторні протоки, насінні бульбашки, перейти на шию сечового міхура і проникати через простатичну капсулу судини.

Час подвоєння (коли маса клітин, що становлять ракову пухлину, збільшується у розмірі вдвічі) у раку простати перевищує чотири роки; у поодиноких випадках цей термін скорочується до двох років. Чим більше пухлина, тим менше часу потрібно їй для подвоєння своєї маси, тим агресивніший рак, тим вищий показник у нього за шкалою Глісона.

Причини виникнення раку передміхурової залози
Генетична схильність

На користь генетичної схильності до раку передміхурової залози говорить той факт, що частота його виникнення варіюється в різних місцях земної кулі, причому верхній показник вище нижньої більш ніж у 50 разів! Найчастіше хворіють жителі Північної Америки, Австралії та Північної та Центральної Європи, а найрідше – населення Південно-Східної Азії та Північної Африки. Однак ті з жителів країн Азії, які мігрували в інші країни, хворіють частіше, ніж їхні побратими, що залишилися на історичній батьківщині. Це свідчить про важливість факторів довкілля, особливо дієти.

Вихідці з Африки на південь від Сахари частіше страждають від раку простати, ніж білі та азіати, навіть за умови однакового способу життя. Хоча рівень смертності від раку простати продовжує знижуватися по всьому світу, темношкірі чоловіки помирають від нього в середньому вдвічі частіше. Можливо, правда, що свою роль тут відіграє різниця в доступі до кваліфікованої медичної допомоги, доходів, освіти та медичного страхування.

Спадковість

Сімейна схильність також грає свою роль; недавні дослідження показали, що гени, що спричиняють виникнення раку передміхурової залози, передаються у спадок. Спадковість може відповідати приблизно 5-10% випадків виникнення раку простати; у чоловіків, у сімейній історії яких були випадки раку передміхурової залози, рак може проявитися років на 6-7 раніше та з більшою ймовірністю. Деякі генні мутації також здатні підвищувати ризик розвитку раку простати. Також появі раку передміхурової залози сприяють деякі спадкові хвороби, наприклад синдром Лінча.

Цікаво, що найчастіше рак передміхурової залози виявляється у чоловіків, які померли з інших причин; у віці 80 років співвідношення діагностованого раку простати та раку прихованого становить 20% проти 80%. Співвідношення це правильне всім країн і всіх народів.

Ожиріння

За результатами безлічі досліджень виявлено, що огрядні люди схильні до розвитку раку простати, ніж їх худі побратими, і рак у таких випадках буває агресивнішим. Правда, причина тут може бути в тому, що у гладких людей складніше діагностувати рак простати на ранніх стадіях. У великих людей велика передміхурова залоза, тим самим лікарю важче визначити за допомогою біопсії, чи є в ній ракові клітини. Також збільшена простата виділяє підвищену кількість антигену, що асоціюється з раком простати, ускладнюючи лікарю постановку діагнозу.

Гормони

Вважається, що виникнення раку передміхурової залози впливають гормони. Непрямий доказ цієї теорії - що у чоловіків, які з якихось причин перенесли кастрацію, аденокарциноми передміхурової залози не буває. Згідно з дослідженнями, ризик виникнення пухлини збільшує підвищений рівень лютеїнізуючого гомону та співвідношення тестостерон/дигідротестостерон.

Вік

Чим старший чоловік, тим більша ймовірність розвитку у нього раку передміхурової залози. Випадки цього захворювання рідко діагностуються у чоловіків віком до 40 років. У чоловіків віком понад 55 років частіше діагностують метастатичні форми раку простати.

Симптоми раку передміхурової залози
Наразі рак передміхурової залози діагностується на ранніх стадіях, коли симптоми раку відсутні. Сталося це завдяки відкриттю діагностичного значення простатичного специфічного антигену (ПСА), що сприяло суттєвому скороченню смертності від раку простати. Діагноз ставиться на підставі рівня вмісту в сироватці крові ПСА за результатами рентгенологічних досліджень або при пальцевому дослідженні прямої кишки. Крім того, рак простати можна виявити шляхом аналізу віддаленої тканини при лікуванні доброякісної гіперплазії передміхурової залози.

До 80-х років минулого століття, коли про діагностичну важливість ПСА відомостей ще не було, симптоми включали скарги на утруднене сечовипускання, болі в спині, кров у сечі.

При прогресуючому захворюванні симптоми вже інші:

  • Втрата ваги та апетиту.
  • Анемія.
  • Болі в кістках, з патологічними переломами або без них (рак передміхурової залози взагалі схильний до утворення метастаз у кістковій тканині; такі болі – один із симптомів поширення пухлини).
  • Осередковий неврологічний дефіцит, що виникає при стисканні пухлинами спинного мозку.
  • Болі в попереку, набряки через обструкцію венозних та лімфатичних судин (якщо рак простати пішов шляхом вузлового метастазування).
  • Уремія, спричинена обструкцією сечоводу через збільшення простати.
  • Постановка діагнозу при раку передміхурової залози
  • Насамперед лікар проводить пальцеве дослідження прямої кишки – коли через задній прохід вказівний палець лікаря в рукавичці вводиться у пряму кишку.
  • Завдяки розташуванню простати її задню частину можна легко промацати через стінку прямої кишки. При обстеженні важливо звертати увагу на асиметрію та різницю у щільності тканини. Правда, при пальцевому дослідженні складно відрізнити доброякісні утворення на передміхуровій залозі від раку - на дотик кісти або каміння не відрізняються від ракових пухлин.

Другий головний компонент постановки діагнозу при підозрі на рак передміхурової залози - аналіз сироватки крові на вміст простатичного специфічного антигену (ПСА). Норма його вмісту у сироватці крові залежить від віку – від 2,5 нг/мл у пацієнтів від 40 до 49 років до 6,5 нг/мл у літніх чоловіків віком від 70 років. Якщо вміст ПСА досяг значення вище 10 нг/мл, отже, потрібно провести біопсію.

Біопсія передміхурової залози здійснюється за допомогою спеціального пристрою - пістолета та голок, а проводять її під контролем трансректального ультразвукового дослідження (ТРУЗІ). Голка проникає в простату через стінку прямої кишки (тому перед біопсією пацієнтові доведеться підготуватися – прийняти проносне та зробити очисну клізму). Тканину беруть не лише з підозрілих ділянок, а й по всій поверхні простати (до 24 крапок). На жаль, при біопсії іноді виникають помилковонегативні результати, тому для точного визначення раку простати може знадобитися кілька біопсій.

При прогресуючому захворюванні корисно досліджувати кров на креатинін та ферменти печінки. Також хворому потрібно зробити аналіз сечі, щоб визначити, чи є в ній кров чи якась інфекція. Ці дані слід враховувати під час планування лікування раку простати.

Комп'ютерна томографія застосовується, тільки якщо рак простати має високий ризик виникнення метастаз у лімфатичних вузлах.

Як правило, при проведенні всіх досліджень постановка діагнозу не становить для лікаря труднощів – рак простати складно сплутати з чимось іншим.

Прогноз при раку простати
Як правило, чим раніше виявлено рак простати, тим простіше лікування і тим сприятливіший результат. За умови встановлення правильного діагнозу та кваліфікованого лікування працездатність чоловіка відновлюється на всі 100%. На жаль, вірне і протилежне - чим пізніше виявлено рак простати, тим швидше смерть.

Прогноз при раку простати залежить від наступних факторів:

  • Рівень простатичного специфічного антигену.
  • Рівень за шкалою Глісон. Якщо пухлина визначається за шкалою як 4 або 5 рівень (низькодиференційовані форми раку), вона більша. Високодиференційовані пухлини 1 і 2 рівнів, хоча менш схильні до утворення метастаз, реагують на лікування гірше.
  • Відсоток вмісту ракових клітин при біопсії та розмір пухлини.
  • Поширення пухлини та наявність метастазів. Незважаючи на те, що випадки захворювання на метастатичний рак простати скорочуються з року в рік (з 20% у 70-х роках до 3,4% у 90-х), ризик розвитку раку в інших органах і тканинах у чоловіків залишається високим.
  • Вік пацієнта. Чим пацієнт старший, тим складніше лікування і більш несприятливий прогноз.

Лікування раку простати
При призначенні лікування лікар враховує як ступінь тяжкості раку простати, так і можливі ризики для пацієнта, якість його життя та ймовірний прогноз захворювання. Як правило, чим раніше діагностовано рак простати, тим простіше лікування.

Хірургічне видалення простати (радикальна простатектомія)

Операційне лікування показано при локалізованій формі раку за відсутності метастазів; як правило, його призначають молодшим пацієнтам. При простатектомії видаляється вся заліза цілком разом із насіннєвими бульбашками.

Променева терапія

Опромінення може піддаватися як сама простата, і розташовані поблизу неї лімфатичні вузли. Існує кілька різновидів променевої терапії – дистанційна, ад'юрвантна, поєднання дистанційної терапії та внутрішньотканинної імплантації радіоактивних препаратів (брахітерапія) тощо; лікар допоможе підібрати найбільш підходящий хворому спосіб лікування раку простати.

Ультразвукова абляція

При цьому способі лікування пухлина піддається дії потужного пучка ультразвукових хвиль. Часто ультразвукову абляцію використовують при лікуванні рецидивів, що виникли після видалення простати хірургічним шляхом або методом променевої терапії.

Гормональна терапія

Лікування раку простати гормонами – зазвичай використовується, якщо рак повторно виник після видалення простати або якщо пацієнт старий та інші способи лікування не можна застосувати. Гормональне лікування при раку простати полягає у введенні в організм пацієнта речовин, що викликають зниження рівня чоловічих статевих гормонів. Мінуси такого роду терапії – зниження лібідо та потенції, можливе набухання молочних залоз тощо; щоправда, виникають вони досить рідко.

На жаль, всі варіанти лікування небезпечні побічних ефектів.

Лікування на пізніх стадіях захворювання

У деяких випадках рак передміхурової залози діагностується на пізніх стадіях, коли він уже почав давати метастази. Вилікувати його неможливо, залишається тільки принаймні сил купірувати симптоми (наприклад, полегшити біль), по можливості намагатися уповільнити прогресування захворювання і цим продовжити життя хворого.

Життя з раком передміхурової залози
Зазвичай рак простати прогресує дуже повільно; часом людина з ним живе десятиліттями, не відчуваючи незручностей і не потребуючи лікування. Тим не менш, сам факт захворювання на рак (навіть якщо симптоми його відсутні) впливає на якість життя насамперед із психологічних причин. У людини розвиваються тривожні стани, може початися депресія. Допомогти тут може підтримка сім'ї, родичів, друзів, спілкування з іншими хворими на рак простати.

Гематурія. Дослівно це означає «кров у сечі».

Це, мабуть, найгрізніший симптом урологічних захворювань. Ось тут уже зволікати не можна точно! Якщо хоч раз Ви помітили у себе домішка крові в сечі — звертатися потрібно якнайшвидше. Навіть якщо все пройшло саме. Гематурія може бути симптомом пухлин сечовидільної системи. Це те, щодо чого в першу чергу потрібно обстежити пацієнта. Обстеження включає, як мінімум, УЗД, цистоскопію. Іноді потрібна КТ. Якщо в сечі кров зі згустками ситуація ще більш невідкладна. У цьому випадку потрібна екстрена госпіталізація.

Уретрит. Болі при сечовипусканні, виділення з уретри, почервоніння та свербіж у ділянці головки статевого члена – це симптоми гострого уретриту. Найчастіше уретрити викликаються специфічними мікроорганізмами, так званими «інфекціями, що передаються статевим шляхом». Якщо не відреагувати на ці прояви, вони можуть поступово зменшитися до майже повного їх зникнення. А потім можуть з'явитися болі в промежині, в яєчках, порушення статевої та репродуктивної функції. Це свідчить про поширення інфекції на передміхурову залозу та придатки яєчок.

Своєчасне оперативне реагування на симптоми уретриту дозволить уникнути серйозних наслідків.

Простатит. Хто не чув це слово хоча б разів? «Не сиди на холодному – простатит буде! І тоді все!,,,» Цими словами лякають хлопчиків. Цього захворювання бояться дорослі чоловіки.Простатит - це дуже дискомфортна патологія, що приносить незручності. Запалення передміхурової залози вважається одним із найчастіших захворювань урогенітальної системи у чоловіків. Найчастіше на нього страждає чоловіче населення у віці дода, 50 років.

Реклама обіцяє позбавити його за допомогою «чарівної таблетки». То що таке простатит?  Насправді, це поняття поєднує у собі ряд патологічних процесів, не зовсім схожих один на одного.

Відповідно до класифікації, запропонованої Американським національним інститутом здоров'я, простатит включає 4 категорії:

І – гострий бактеріальний простатит. Гострий стан, що проявляється різкими порушеннями сечовипускання, високою температурою тіла, болями в промежині, ознобом. Може призвести до затримки сечі. Іноді ускладнюється розвитком абсцесів передміхурової залози, гострого запалення яєчок та його придатків.

ІІ – хронічний бактеріальний простатит. Ті ж прояви, але менш виражені і більш завзято протікають

IIIa – хронічний бактеріальний простатит. Прояви клінічні ті самі, проте немає мікробного агента.

IIIb – хронічний бактеріальний простатит без запалення. Це взагалі мало відноситься до передміхурової залози, т.з. «Синдром хронічного тазового болю» і лікується більше невропатологом.

IV-безсимптомний простатит. В аналізах запалення є, але воно ніяк не проявляє себе.

Захворювання рідко починається з гострих проявів, його швидше можна віднести до хронічних патологій, що довго розвиваються.

Актуальність цієї проблеми у тому, що уражається досить багато чоловіків. Симптоматика простатиту дуже неприємна, це сильний больовий синдром, і порушення акту сечовипускання, і сексуальні розлади. Його тривалий перебіг може призводити навіть до чоловічої безплідності. Тому дуже важливо своєчасно діагностувати проблему та швидко визначиться з її лікуванням.

Простатит розвивається так часто через те, що є фізіологічна особливість, яка сприяє закидання сечі в простату. Сеча, маючи підвищену кислотність, досить агресивно впливає на клітини, викликаючи підвищене утворення в'язкого секрету, а також їх злущування. Як наслідок, формуються так звані «пробки», що складаються із загиблих клітин, лейкоцитів (вони присутні, оскільки це запальний процес), фібрину та сечових солей. Ці «пробки» закупорюють протоки передміхурової залози та не перешкоджають здійсненню секреторної та дренажної функції. Утворюються ізольовані порожнини, бо в сечі є бактерії - розвивається інфекція.

Згідно з NIDDK, 1995, простатит класифікують за категоріями.

1) До першої категорії належать гострий бактеріальний простатит. Він проявляється як гостра інфекція із відповідними симптомами, які ми розберемо далі.

2) До другої категорії відносять хронічний простатит, який найчастіше виявляється. Це хронічна інфекція із періодами загострення.

3) У третій категорії є підрозділи:

- IIIA синдром хронічного тазового болю із запаленням (при цьому типі в секреті простати бактерії не визначаються, але вміст лейкоцитів перевищує норму)

- IIIB синдром хронічного тазового болю без запальних проявів (бактерій немає, секрет містить нормальну кількість лейкоцитів)

4) До останньої четвертої категорії відносять безсимптомний простатит, він не виявляється, його визначають випадковим чином при профілактичних оглядах.

Гострий бактеріальний простатит

Як було зазначено, він викликається різними бактеріями, наприклад: кишкової паличкою (більшість випадків), Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella і Proteus (до 15%).

Клініка характеризується загальнозапальними симптомами – підйомом температури тіла, з'являється загальна слабкість, ломота у тілі. Далі розвивається сильний больовий синдром у крижово-поперековій ділянці, у зоні промежини, прямої кишки, а також різні порушення сечовипускання, які іноді можуть призвести навіть до гострої затримки сечі.

Діагноз виставляється на підставі клінічної картини, а також низки лабораторних та інструментальних методів. Важливо пам'ятати, що дослідження простати механічного характеру (аналіз секрету, чотиристаканна проба) протипоказані, при гострому простатиті, оскільки це спричиняє значне посилення болю та може сприяти поширенню інфекційного процесу на інші органи та структури малого тазу.

Лікування гострого бактеріального процесу необхідно розпочинати з антибіотиків. Спочатку застосовуються препарати широкого спектра дії, що впливають на більшість мікрофлори, особливо потрібно враховувати їх вплив на ентерококи та грамнегативні мікроорганізми. Далі

підбираються препарати, які діють конкретного збудника цього процесу. Крім цього, обов'язково має бути призначене симптоматичне лікування, спрямоване на зменшення болю – різні анальгетики, на зменшення температури тіла та загальної слабкості, нездужання – антипіретики (нестероїдні протизапальні засоби), залежно від ситуації можна також застосувати проносні та регідратанти. Гострий бактеріальний простатит необхідно ретельно, інтенсивно пролікувати, дотримуючись правил тривалості прийому антибактеріальних препаратів, щоб уникнути трансформації простатиту в хронічний процес.

Хронічний бактеріальний простатит

Ця форма простатиту може викликатись тими ж збудниками, що й гостра, але останнім часом часто виявляються нетипові мікроорганізми, наприклад хламідії, трихомонади, грибки та віруси.

Найчастіше інфекційний агент потрапляє в передміхурову залозу із закиданням сечі, але можливе також його занесення зі струмом крові або лімфи. Розвиток інфекції посилюється також наявністю мікрокальцинатів або каміння в передміхуровій залозі.

Клініка хронічного простатиту схожа з клінікою гострого, відмінністю є те, що відсутнє сильне підвищення температури та нездужання. Типовими симптомами є біль у над- та підлобковій ділянці, промежини, попереково-крижовому відділі, часто спостерігається порушення сечовипускання (часті позиви, особливо вночі, почуття неповного випорожнення сечового міхура, переривчастий та слабкий струмінь) та еякуляції.

Діагностика включає збір скарг і анамнезу (дані про тривалість захворювання і скільки разів траплялися загострення), обов'язковим пунктом є огляд пацієнта, мікроскопія і бактеріологічне дослідження секрету простати, а також УЗД залози.

Лікування має бути комплексним та тривалим. Використовуються антибіотики, спазмолітики, нестероїдні протизапальні засоби, фізіотерапевтичні процедури.

Синдром хронічного тазового болю

Це поки що недостатньо вивчена форма простатиту, є дані, що вона може викликатися хламідіями, уреаплазмами або герпесвірусами. Також є версії, що велику роль відіграють аутоімунні процеси. Негативно позначається на розвитку цього захворювання сидячий спосіб життя, нерегулярне статеве життя, часті переохолодження.

Клінічні прояви ті самі, що й при хронічному простатиті. Больовий синдром, порушення сечовипускання та сексуальної функції.

Діагностика включає проведення аналізу секрету передміхурової залози, бактеріологічні методи та УЗД простати. Якщо секреті залози виявляють підвищений вміст лейкоцитів і бактеріофагів, ставиться діагноз СХТБ із запальним компонентом. Якщо секрет не має ознак запалення та мікробіологічні методи також не виявляють патології, то діагноз – СХТБ без запалення.

Лікування краще проводити комбіноване. Застосовують антибіотики з НПЗЗ та альфа-адреноблокатори з уроселективною дією. Хороші результати також дають фізіопроцедури, теплі ванни, що сидять, масаж залози, електронейростимуляція. Але проводити ці заходи можна лише у період між загостреннями, так званий холодний.

Кіста нирки

Кіста нирки - це своєрідний «міхур», заповнений рідиною, що виходить з тканини нирки.

Чому виникають кісти у нирках?
Бувають уроджені кісти через порушення ембріогенезу. Можуть утворюватися кісти внаслідок запальних процесів чи травм.

Як проявляють себе кісти нирок?
Неускладнені кісти можуть ніяк не проявляти себе і виявлятися випадково при УЗД.
Кісти великих розмірів можуть викликати болі різної інтенсивності в ділянці нирок, почуття тяжкості. Кіста може бути причиною артеріальної гіпертензії через здавлення паренхіми нирки. У разі нагноєння кісти підвищується температура тіла до високих цифр, з'являються інтенсивні болі в ділянці нирок, серйозно страждає загальний стан.

Як діагностувати?
Найдоступніший метод первинної діагностики кісти нирки – УЗД. Якщо виникають сумніви щодо ускладнень — призначається КТ з контрастуванням.

Як лікувати?
Якщо кіста неускладнена, розміром менше 5 см, немає скарг, лікування не потрібне. Найчастіше зустрічаються саме такі кісти. Немає жодних ліків, які могли б зменшити або вилікувати кісту. Якщо є якісь симптоми, або при УЗД та КТ виявлені ознаки ускладненої кісти, потрібне оперативне лікування. Це може бути пункція під контролем УЗД чи лапароскопічне видалення стінки кісти.

Кіста вимагає спостереження!
Оскільки кісти нирок можуть змінюватися (рости, ускладнюватись), необхідно ультразвукове спостереження 1 раз на 6 місяців.

Ниркова коліка

Ниркова колька - це різкий приступоподібний біль у ділянці нирок праворуч або зліва, викликана гострою обтурацією сечоводу.

Найчастіше причиною ниркової кольки є кокремент при сечокам'яній хворобі. Однак це може бути і потік крові при травмі або пухлини нирки, балії або сечоводу, продукти запалення при пієлонефриті або туберкульозі нирки.

Крім гострого інтенсивного болю в ділянці нирок, що іррадіює по ходу сечоводу, може спостерігатися нудота, блювання, здуття живота, позиви до сечовипускання, різі при сечовипусканні. Якщо ситуація ускладнюється розвитком гострого пієлонефриту, виникає озноб, підвищується температура тіла.

Ниркова колька може припинитися самостійно або після введення спазмолітиків.

Але в будь-якому випадку обов'язково потрібне обстеження для виявлення причини. Адже наслідки можуть бути найнеприємнішими. Траплялися випадки, коли одного разу виникла почена колька, викликана каменем сечоводу, і ніколи більше не повторюється, закінчувалася розвитком термінального гідронефрозу і смертю нирки. Але найчастіше ускладнення розвиваються раніше у вигляді гострого пієлонефриту, що потребує інвазивного втручання.

Сечокам'яна хвороба

Сечокам'яна хвороба- це наявність конкрементів в органах сечовидільної системи. Вони можуть бути різних розмірів і знаходитись у будь-якому відділі: у нирках, сечоводах, сечовому міхурі і в уретрі.

Утворення конкрементів в організмі людини відбувається внаслідок зміни якісного складу сечі, зміни кислотності сечі, підвищення концентрації солей та випадіння нерозчинних з'єднань у осад.

При цій патології пацієнти практично завжди відчувають ниркову кольку. Вона виникає раптово і не зменшується при зміні положення тіла. Локалізується біль часто у попереку з іррадіацією у пахову ділянку та статеві органи. Больові відчуття можуть супроводжуватися нудотою та блюванням, дизурією та гематурією, ознобом, лихоманкою, та навіть гіпотонією і зомлінням . Цей стан потребує негайної медичної допомоги. Нерідко лікування завершується хірургічним  втручанням.

Дуже важливо вчасно виявляти та лікувати цю хворобу, щоб уникнути ускладнень.

Ультразвукова діагностика- це первинне візуаліційне дослідження, яке надає інформацію щодо наявності сечокам'яної хвороби.

Що таке фімоз і чим він шкідливий?

Фімоз - це проблема з оголенням головки статевого члена будь-якої виразності через звуження крайньої плоті, її нееластичність. Це можуть бути невеликі труднощі тільки при ерекції і до повної облітерації крайньої плоті з порушенням сечовипускання.

Причин розвитку фімозу кілька. По-перше, це вроджений фімоз, коли фізіологічний стан крайньої плоті не дозволяється самостійно, і «переходить» у доросле життя, будучи вже патологією.

По-друге, причиною можуть бути травми, мікротріщини крайньої плоті при насильницькому передчасному відкриванні головки у дітей.

По-третє, інфекційно-запальні захворювання головки і крайньої плоті призводять до склерозування та розвитку рубцевого фімозу.

! Часто виникнення фімозу у дорослому віці говорить про розвиток цукрового діабету!

Тому завжди необхідно дослідження рівня глюкози крові у пацієнтів з фімозом.

Чим він небезпечний?

Крім дискомфортних явищ під час статевого акту, фімоз має низку небезпечних ускладнень.

Парафімоз - стан, коли головка ущемляється звуженим кільцем крайньої плоті. Ситуація ургентна! За відсутності невідкладних заходів може призвести до некрозу (омертвіння) тканин.

  • Розвиток баланопоститу. Це запальне захворювання головки та крайньої плоті.
  • Буває гострий та хронічний. Гострий проявляється болем, підвищенням температури, гнійними виділеннями. Хронічний баланопостит протікає негаразд яскраво, але підвищує ризик розвитку ще більш грізного захворювання: раку головки статевого члена.

Лікування фімозу лише хірургічне. Операція можлива у амбулаторних умовах під місцевою анестезією. Період відновлення 2-3 тижні.

 

З повним переліком послуг та цін завжди можна ознайомитись за посиланням або безпосередньо звернувшись до адміністраторів.

 

Клініка доктора Медведева представлена в соціальних мережах, де ми запрошуємо Вас підписатись та слідкувати за нами:

Facebook

Instagram

Telegram

TikTok

Youtube