Якщо «не слухається» сечовий міхур

Часті позиви до сечовипускання, неможливість «потерпіти», епізоди неутримання сечі. Це все – симптоми гіперактивного сечового міхура (ГАСМ). Гіперактивний сечовий міхур (ГСМ) – це стан, який характеризується ургентним позивом до сечовипускання, часто з частим сечовипусканням і нічним сечовипусканням (ніктурією). Цей стан може значно впливати на якість життя пацієнтів, але його можна ефективно управляти за допомогою різних методів лікування.

Основні симптоми ГСМ включають:

✅Ургентний позив до сечовипускання: раптове і сильне бажання помочитися, яке важко відкласти.
✅Часте сечовипускання: більше ніж вісім разів на день.
✅Ніктурія: пробудження два або більше разів за ніч для сечовипускання.
✅Ургентне нетримання сечі: мимовільне виділення сечі, яке виникає при ургентному позиві до сечовипускання.

Найчастіше до цього дуже неприємного захворювання схильні жінки. До факторів ризику розвитку ГАСМ відносять куріння, надмірну масу тіла, неврологічні захворювання, дисліпідемію, вік, рецидивні інфекції сечових шляхів. Точні причини ГСМ невідомі, але деякі фактори можуть сприяти розвитку цього стану:

✅М'язові скорочення: аномальні скорочення детрузора, м'язу, який оточує сечовий міхур.
✅Неврологічні порушення: пошкодження нервових шляхів, що контролюють сечовипускання.
✅Гормональні зміни: зокрема у жінок в період менопаузи.
✅Інфекції сечовивідних шляхів: тимчасово можуть спричиняти симптоми ГСМ.

Пацієнтки потрапляють у «залежність» від туалету, не можуть нормально працювати, порушується сон через часті підйоми з метою помочитися, наростає невротизація, виникають депресії.

Діагностика ґрунтується на виключенні інших урологічних захворювань, що призводять до дизуричних явищ: пухлини сечового міхура, МКЛ, запальні захворювання. Інколи потрібна також консультація невролога.

Для діагностики ГСМ лікар може виконати кілька досліджень:

✅Анамнез і фізичний огляд: оцінка симптомів та виявлення інших можливих причин.
✅Щоденник сечовипускання: ведення записів про частоту та обсяг сечовипускань.
✅Аналіз сечі: для виключення інфекцій чи інших проблем.
✅Уродинамічні дослідження: оцінка функції сечового міхура та уретри.

Лікування підбирається індивідуально залежно від варіанта, наявності чи відсутності супутніх захворювань. Лікування ГАСМ включає комбінацію поведінкових, медикаментозних та іноді хірургічних підходів.

Поведінкові методи:

✅Тренування сечового міхура: техніка, що допомагає збільшити інтервали між сечовипусканнями.
✅Вправи Кегеля: укріплення м'язів тазового дна.
✅Контроль рідини: зменшення споживання рідин перед сном та обмеження вживання кофеїну та алкоголю.

Медикаментозна терапія:

✅Антихолінергічні препарати: зменшують скорочення м'язів сечового міхура.
✅Мірабігрон: бета-3 адренергічний агоніст, що розслабляє м'язи сечового міхура.

Хірургічні методи:

✅Ін'єкції ботулотоксину: зменшують активність м'язів сечового міхура.
✅Невромодуляція: використання електричних імпульсів для контролю нервових сигналів до сечового міхура.

Зазвичай починають пошук з відвідування уролога, потім гінеколог, оскільки причиною можуть бути гінекологічні захворювання. У найбільш складних випадках пацієнів скеровуємо на консультацію невролога.

Гіперактивний сечовий міхур – це поширене захворювання, яке можна ефективно лікувати за допомогою правильного діагностування та індивідуалізованого підходу до терапії. Якщо у вас є симптоми ГСМ, зверніться до лікаря для отримання консультації та плану лікування, який найкраще підійде саме вам.

Професор Михайло Медведєв

Перелік використаної літератури: 

1.https://www.uptodate.com/
2.https://www.medscape.com/
3.https://medlineplus.gov/
4.https://www.webmd.com/

З повним переліком послуг та цін завжди можна ознайомитись за посиланням або безпосередньо звернувшись до адміністраторів.

Клініка доктора Медведева представлена в соціальних мережах, де ми запрошуємо Вас підписатись та слідкувати за нами: