Менопаузальна гормональна терапія

Зміст

1. Що таке менопаузальна гормональна терапія
2. Симптоми менопаузи: коли потрібна допомога
3. Показання до призначення МГТ
4. "Вікно терапевтичних можливостей": чому важливо не зволікати
5. Види та форми препаратів МГТ
6. Режими менопаузальної гормональної терапії
7. Переваги та доведені ефекти МГТ
8. Ризики та побічні ефекти
9. Протипоказання до МГТ
10. Обстеження перед початком терапії
11. Моніторинг під час лікування
12. МГТ та генітоуринарний синдром менопаузи
13. Поширені міфи про гормональну терапію
14. Що змінилось у 2025 році: рішення FDA та нові рекомендації IMS
15. Питання та відповіді
16. Джерела літератури

1. Що таке менопаузальна гормональна терапія

Менопаузальна гормональна терапія (МГТ) — це медичне лікування, спрямоване на компенсацію дефіциту жіночих статевих гормонів (переважно естрогенів), який виникає внаслідок згасання функції яєчників у період менопаузи. Раніше цей метод називали "замісною гормональною терапією" (ЗГТ), проте сучасна медична спільнота віддає перевагу терміну "менопаузальна гормональна терапія", оскільки він точніше відображає суть лікування — не повну заміну гормонів, а коригування їхнього рівня з терапевтичною метою.

Основу МГТ складають препарати естрогенів, які можуть призначатись самостійно (у жінок після видалення матки) або в комбінації з прогестагенами (у жінок зі збереженою маткою для захисту ендометрія від гіперплазії). Принцип терапії полягає в тому, що зовнішнє надходження гормонів у фізіологічних дозах дозволяє зменшити або повністю усунути симптоми естрогенодефіциту та запобігти розвитку пов'язаних з ним захворювань.

Важливо розуміти, що МГТ — це не "таблетки молодості" і не косметичний засіб. Це серйозне медикаментозне лікування з чіткими показаннями, протипоказаннями та необхідністю медичного контролю. Водночас за більш ніж 80 років застосування (перші препарати з'явились у 1940-х роках) гормональна терапія пройшла значний шлях еволюції: від високих доз синтетичних гормонів до низькодозованих біоідентичних препаратів з оптимальним профілем безпеки.

2. Симптоми менопаузи: коли потрібна допомога

Менопауза — це природний етап у житті кожної жінки, що настає в середньому у віці 51 року (нормальний діапазон: 45-55 років). Однак у частини жінок менопауза може бути передчасною (до 40 років) або ранньою (40-44 роки), що потребує особливої уваги та обов'язкового лікування. Перехідний період від репродуктивного віку до менопаузи називається перименопаузою і може тривати від 2 до 8 років, супроводжуючись різноманітними симптомами.

Вазомоторні симптоми є найтиповішим проявом менопаузи. Припливи жару — раптове відчуття тепла або жару, що починається в ділянці грудей та обличчя і поширюється по всьому тілу — відчувають до 80% жінок. Тривалість одного припливу становить зазвичай від 1 до 5 хвилин, а їхня частота може сягати 20 і більше разів на добу. Нічні припливи (нічна пітливість) порушують сон та призводять до хронічної втоми, дратівливості та зниження працездатності. У третини жінок ці симптоми зберігаються понад 10 років.

Урогенітальні зміни розвиваються внаслідок атрофії слизових оболонок піхви та сечових шляхів, що залежать від естрогенів. Сухість піхви, дискомфорт та біль під час статевих контактів (диспареунія), свербіж, часті позиви до сечовипускання, рецидивні інфекції сечових шляхів — всі ці прояви об'єднуються сучасним терміном "генітоуринарний синдром менопаузи" (ГСМ). На відміну від припливів, які можуть з часом зменшитись, симптоми ГСМ мають прогресуючий характер і без лікування лише наростають.

Нейропсихічні та когнітивні зміни також є частими проявами менопаузи. Порушення сну (не тільки через нічні припливи), зниження настрою, тривожність, дратівливість, погіршення пам'яті та концентрації уваги, відчуття "туману в голові" — все це може суттєво впливати на повсякденне життя та професійну діяльність. Дефіцит естрогенів впливає на нейромедіаторні системи мозку, зокрема на серотонінергічну та дофамінергічну передачу.

Крім того, в менопаузі прискорюється втрата кісткової маси (до 2-3% на рік у перші 5-7 років), що підвищує ризик остеопорозу та переломів. Змінюється ліпідний профіль крові: зростає рівень загального холестерину, тригліцеридів та "поганого" холестерину ЛПНЩ, що збільшує ризик серцево-судинних захворювань. Можуть з'являтись болі в суглобах та м'язах, змінюється стан шкіри та волосся.

3. Показання до призначення МГТ

Міжнародне товариство менопаузи (IMS), Європейське товариство ендокринологів (ESE) та інші провідні професійні організації виділяють чіткі показання до призначення менопаузальної гормональної терапії.

☑️ Помірні та тяжкі вазомоторні симптоми (припливи жару, нічна пітливість), що негативно впливають на якість життя. Системна МГТ є найефективнішим існуючим методом лікування вазомоторних симптомів менопаузи.
☑️ Генітоуринарний синдром менопаузи (сухість піхви, диспареунія, рецидивні інфекції сечових шляхів). Для ізольованих урогенітальних симптомів може бути достатньо локальної (вагінальної) терапії естрогенами.
☑️ Профілактика та лікування остеопорозу, особливо у жінок до 60 років з підвищеним ризиком переломів.
☑️ Передчасна та рання менопауза (до 45 років), зокрема хірургічна менопауза (після видалення яєчників). У таких випадках МГТ рекомендована як мінімум до віку природної менопаузи (51 рік).
☑️ Зниження якості життя, зумовлене естрогенодефіцитом: порушення сну, настрою, когнітивних функцій, зниження лібідо.

4. "Вікно терапевтичних можливостей": чому важливо не зволікати

Одним із ключових сучасних принципів є концепція "вікна терапевтичних можливостей" (window of opportunity). Найбільш сприятливим для початку МГТ вважається період до 60 років або в межах перших 10 років після настання менопаузи.

Саме в цей період для більшості здорових жінок користь від лікування значно переважає потенційні ризики. У цей час МГТ найкраще контролює вазомоторні симптоми, позитивно впливає на якість сну, стан слизових оболонок, кісткову тканину та загальне самопочуття.

Водночас важливо підкреслити, що МГТ не призначається спеціально з метою первинної профілактики серцево-судинних захворювань, хоча у жінок, які розпочинають лікування в межах цього "вікна", профіль безпеки є найбільш сприятливим.

У жінок старше 60 років або при початку терапії через понад 10 років після менопаузи рішення приймається строго індивідуально після оцінки серцево-судинного та онкологічного ризику.

5. Види та форми препаратів МГТ

Сучасна фармакологія пропонує широкий спектр препаратів для менопаузальної гормональної терапії. Вибір конкретного препарату та шляху введення здійснюється лікарем індивідуально з урахуванням симптомів, анамнезу, супутніх захворювань та вподобань пацієнтки.

Естрогени

Основний компонент МГТ. Сучасна доказова медицина надає перевагу біоідентичному 17β-естрадіолу, молекулярна структура якого ідентична естрадіолу, що виробляється яєчниками. Шляхи введення естрогенів включають:

☑️ Трансдермальний шлях (пластирі, гелі, спреї) — на сьогодні вважається оптимальним, оскільки естрадіол потрапляє безпосередньо в кровотік, обминаючи печінку (немає "першого пасажу"). Це знижує ризик тромбоемболічних ускладнень та вплив на печінковий синтез факторів зсідання крові. Особливо рекомендований жінкам з підвищеним ризиком тромбозу, захворюваннями печінки, ожирінням, мігренню з аурою.
☑️ Пероральний шлях (таблетки) — зручний, найбільш вивчений, але пов'язаний з ефектом першого проходження через печінку, що підвищує продукцію факторів зсідання крові та може збільшувати ризик тромбоемболічних ускладнень.
☑️ Вагінальний шлях (крем, свічки, кільця) — використовується переважно для лікування генітоуринарного синдрому менопаузи. Забезпечує локальну дію з мінімальним системним всмоктуванням.

Прогестагени

Додаються до терапії естрогенами у жінок зі збереженою маткою для захисту ендометрія від гіперплазії та раку. Серед прогестагенів виділяють:

☑️ Мікронізований прогестерон — біоідентичний препарат, який є "золотим стандартом" за рекомендаціями провідних міжнародних товариств. Має сприятливий профіль безпеки: не підвищує ризик раку молочної залози (на відміну від деяких синтетичних прогестинів), не має негативного впливу на ліпідний профіль, має м'який седативний ефект (зручно приймати на ніч).
☑️ Дидрогестерон — препарат, структурно близький до природного прогестерону, з доведеним захисним ефектом щодо ендометрія та сприятливим метаболічним профілем.
☑️ Синтетичні прогестини (норетистерон, левоноргестрел, медроксипрогестерон та інші) — мають більш виражений прогестагенний ефект, але деякі з них пов'язані з дещо вищим ризиком побічних ефектів.

Комбіновані препарати

Для зручності пацієнток існують комбіновані препарати, що містять і естроген, і прогестаген в одній формі (таблетці або пластирі). Це підвищує прихильність до терапії та зменшує ймовірність помилок у прийомі.

Тиболон

Окрема група — препарати тиболону, який в організмі перетворюється на метаболіти з естрогенною, прогестагенною та слабкою андрогенною активністю. Ефективний при вазомоторних симптомах, покращує лібідо та настрій, сприятливий для кісткової тканини.

6. Режими менопаузальної гормональної терапії

Вибір режиму МГТ залежить від менструального статусу жінки, часу, що минув від останньої менструації, наявності чи відсутності матки та індивідуальних потреб.

Монотерапія естрогенами призначається жінкам після гістеректомії (видалення матки), оскільки відсутність ендометрія виключає необхідність його захисту прогестагеном. Це найпростіший та найбезпечніший режим МГТ.

Циклічний комбінований режим передбачає щоденний прийом естрогену з додаванням прогестагену протягом 12-14 днів кожного місяця. Цей режим зазвичай призначається жінкам у перименопаузі та в перші роки після менопаузи. При ньому зберігається регулярна менструальноподібна кровотеча.

Безперервний комбінований режим передбачає щоденний прийом як естрогену, так і прогестагену без перерв. Призначається жінкам у постменопаузі (зазвичай через 1-2 роки після останньої менструації). Головна перевага — відсутність менструальноподібних кровотеч.

Локальна (вагінальна) терапія — застосовується у вигляді кремів, свічок або вагінальних кілець з низькими дозами естрогену. Призначається при ізольованих генітоуринарних симптомах. Може комбінуватись із системною терапією, якщо остання не забезпечує достатнього ефекту на рівні піхви.

7. Переваги та доведені ефекти МГТ

Менопаузальна гормональна терапія має численні доведені позитивні ефекти, що виходять далеко за межі простого усунення припливів.

✅ Усунення вазомоторних симптомів. МГТ зменшує частоту та інтенсивність припливів на 75-90%. Жодний інший метод лікування не забезпечує такої ефективності.
✅ Лікування генітоуринарного синдрому менопаузи. Як системна, так і локальна терапія естрогенами ефективно відновлює слизову піхви, зменшує сухість, диспареунію та знижує частоту рецидивних інфекцій сечових шляхів.
✅ Запобігання втраті кісткової маси. Естрогени гальмують резорбцію кістки та знижують ризик переломів хребця, стегнової кістки та інших локалізацій на 20-40%. Це єдина терапія, яка одночасно лікує симптоми менопаузи та профілактує остеопороз.
✅ Кардіопротективний ефект. При початку терапії у "вікні можливостей" МГТ сприятливо впливає на ліпідний профіль, функцію ендотелію та еластичність судинної стінки. Дані досліджень демонструють зниження ризику ішемічної хвороби серця та загальної смертності у жінок, які розпочали МГТ у перші 10 років менопаузи.
✅ Покращення настрою та сну. Естрогени впливають на серотонінергічну систему та покращують якість сну, настрій та загальне самопочуття. Мікронізований прогестерон додатково має м'яку седативну дію.
✅ Підтримка когнітивних функцій. МГТ може позитивно впливати на сон, зменшення "brain fog", концентрацію уваги та загальне самопочуття у частини жінок у перименопаузі та ранній постменопаузі. Водночас її не рекомендують призначати спеціально для профілактики деменції або когнітивного зниження, оскільки наявні дані не дають однозначного підтвердження такого ефекту.
✅ Покращення стану шкіри та сполучної тканини. Естрогени підтримують синтез колагену, еластичність шкіри та загальний тургор тканин.
✅ Зниження ризику колоректального раку. Комбінована МГТ пов'язана зі зниженням ризику раку товстої кишки.
✅ Зменшення больового синдрому. МГТ може зменшувати артралгії (болі в суглобах) та міалгії, пов'язані з менопаузою.

8. Ризики та побічні ефекти

Як і будь-яке медикаментозне лікування, МГТ має потенційні ризики, які необхідно зважувати при прийнятті рішення про терапію. Важливо розуміти, що абсолютний рівень цих ризиків є низьким, і при правильному підборі терапії переваги зазвичай переважають.

Тромбоемболічні ускладнення. Пероральний прийом естрогенів дещо підвищує ризик венозного тромбоемболізму (тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії), особливо в перший рік прийому. Однак трансдермальні форми естрадіолу не підвищують цей ризик, що робить їх кращим вибором для жінок з факторами ризику тромбозу.

Рак молочної залози. Це найбільш обговорюване питання. Комбінована МГТ (естроген + синтетичний прогестин) при тривалому застосуванні (понад 5 років) може дещо підвищувати ризик раку молочної залози. Проте цей ризик є мінімальним та зіставним з такими факторами, як ожиріння, низька фізична активність або вживання алкоголю. Монотерапія естрогенами (у жінок після гістеректомії) не підвищує і може навіть знижувати цей ризик. Мікронізований прогестерон має один із найбільш сприятливих профілів безпеки серед прогестагенів. За сучасними даними, його використання може асоціюватися з нижчим ризиком щодо молочної залози порівняно з деякими синтетичними прогестинами, однак це не означає повної відсутності ризику. Саме тому вибір препарату завжди має бути індивідуалізованим.

Інсульт. Пероральна МГТ може дещо підвищувати ризик ішемічного інсульту, хоча абсолютний ризик залишається дуже низьким у жінок молодше 60 років. Трансдермальні форми у низьких дозах не пов'язані з підвищенням цього ризику.

Захворювання жовчного міхура. Пероральні естрогени можуть підвищувати ризик жовчнокам'яної хвороби та холециститу. Трансдермальний шлях введення позбавлений цього ефекту.

Побічні ефекти, що можуть виникати на початку терапії: нагрубання молочних залоз, нерегулярні кровотечі, головний біль, нудота, затримка рідини. Зазвичай ці явища мають тимчасовий характер та зменшуються протягом перших 2-3 місяців лікування. При їхній стійкості лікар може скоригувати дозу або змінити препарат.

9. Протипоказання до МГТ

Існують стани, при яких системна МГТ протипоказана. Перед призначенням терапії лікар обов'язково виключає наявність цих станів.

❌ Кровотеча з піхви нез'ясованого генезу
❌ Рак молочної залози (діагностований або в анамнезі)
❌ Рак ендометрія (діагностований або в анамнезі)
❌ Нелікована гіперплазія ендометрія
❌ Тромбоз глибоких вен або тромбоемболія легеневої артерії (активний або недавній)
❌ Гострий інфаркт міокарда або інсульт
❌ Тяжкі захворювання печінки в активній стадії
❌ Відома тромбофілія з високим ризиком тромбозу
❌ Алергія на компоненти препарату

Важливо підкреслити, що наявність протипоказань до системної МГТ не означає, що жінці не можна допомогти. Низькодозована локальна вагінальна терапія естрогенами може бути безпечною навіть при деяких із зазначених станів (рішення приймається індивідуально). Також існують негормональні альтернативи для полегшення симптомів менопаузи.

10. Обстеження перед початком терапії

Перед призначенням менопаузальної гормональної терапії рекомендовано проводити структуровану клінічну оцінку стану жінки та її індивідуальних ризиків, а не рутинно призначати широкий перелік аналізів. Рішення про МГТ базується насамперед на віці, часі від настання менопаузи, вираженості симптомів та профілі безпеки.

На першому етапі лікар збирає детальний особистий і сімейний анамнез, оцінює менструальний статус, вазомоторні та урогенітальні симптоми, якість сну, зміни настрою, а також наявність серцево-судинних захворювань, цукрового діабету, венозних тромбозів і сімейного онкологічного анамнезу.

Далі проводиться клінічний огляд, який включає вимірювання артеріального тиску, оцінку індексу маси тіла, огляд молочних залоз і гінекологічне обстеження. Особливе значення має оцінка кардіометаболічного ризику, оскільки саме вона впливає на вибір виду та шляху введення терапії.

Із лабораторних досліджень доцільно визначити рівень глюкози крові або HbA1c та ліпідний профіль. Загальний аналіз крові та базова біохімія можуть виконуватися за клінічними показаннями.

Водночас слід пам’ятати, що визначення ФСГ та естрадіолу у більшості жінок не є рутинно необхідним, оскільки діагноз менопаузального переходу зазвичай встановлюється клінічно. Гормональні дослідження доцільні лише в окремих випадках, наприклад при підозрі на передчасну недостатність яєчників.

Коагулограма не входить до стандартного обстеження і призначається лише за наявності анамнезу тромбозів, підозри на тромбофілію або обтяженого сімейного анамнезу.

Ультразвукове дослідження органів малого таза доцільне за наявності аномальних кровотеч, підозри на патологію ендометрія, міому або утворення яєчників. Рутинне УЗД усім пацієнткам без показань не є обов’язковим.

Жінка також повинна мати актуальний скринінг шийки матки та молочних залоз відповідно до віку, включно з Пап-тестом / HPV-тестом та мамографією згідно з чинними рекомендаціями. Денситометрія проводиться за показаннями, насамперед при ризику остеопорозу або ранній менопаузі.

Сучасний підхід передбачає насамперед персоналізовану оцінку симптомів, ризиків і супутньої патології, а не надмірне лабораторне обстеження. Саме це дозволяє безпечно та обґрунтовано призначити МГТ.

11. Моніторинг під час лікування

Призначення МГТ — це не одноразова подія, а процес, що потребує регулярного медичного спостереження. Перший контрольний огляд рекомендується через 3 місяці після початку терапії для оцінки ефективності та переносимості препарату. Надалі рекомендовані щорічні візити до лікаря.

Під час контрольних оглядів проводиться оцінка динаміки симптомів, ефективності та переносимості терапії; гінекологічний огляд та УЗД органів малого таза; мамографія (відповідно до вікових рекомендацій, зазвичай щорічно або раз на 2 роки); контроль артеріального тиску, маси тіла; лабораторні обстеження за показаннями (ліпідограма, глюкоза, коагулограма). Щорічно приймається рішення про доцільність продовження терапії на підставі оцінки поточного співвідношення переваг і ризиків.

Сучасні рекомендації не встановлюють жорсткого обмеження тривалості МГТ. Рішення про продовження або поступове припинення терапії приймається спільно лікарем і пацієнткою. Різке припинення МГТ не рекомендується — краще поступове зниження дози під контролем лікаря.

12. МГТ та генітоуринарний синдром менопаузи

Генітоуринарний синдром менопаузи (ГСМ) заслуговує окремої уваги, оскільки він вражає до 50-70% жінок у постменопаузі, має прогресуючий характер та без лікування не зникає самостійно. Симптоми ГСМ — сухість піхви, печіння, свербіж, дискомфорт та біль при статевому акті, часті позиви до сечовипускання, рецидивні цистити — значно знижують якість життя та інтимних стосунків.

Для лікування ГСМ може бути достатньо локальної (вагінальної) терапії естрогенами у низьких дозах. Це кремі, свічки або вагінальні кільця з естріолом або естрадіолом. Локальна терапія забезпечує високу концентрацію естрогену безпосередньо у тканинах піхви та сечових шляхів при мінімальному системному всмоктуванні. Ефект зазвичай настає протягом кількох тижнів і зберігається весь час застосування.

Важливо, що локальна вагінальна терапія естрогенами може бути безпечною навіть для деяких жінок з протипоказаннями до системної МГТ (це питання вирішується індивідуально лікарем). Також вона може додаватися до системної МГТ, якщо системна терапія не забезпечує достатнього полегшення урогенітальних симптомів.

При застосуванні низькодозованих вагінальних естрогенів для лікування генітоуринарного синдрому менопаузи додаткове призначення прогестагену для захисту ендометрія зазвичай не потрібне, оскільки системне всмоктування є мінімальним.

13. Поширені міфи про гормональну терапію

Навколо менопаузальної гормональної терапії існує безліч хибних уявлень, які десятиліттями заважають жінкам отримувати ефективне лікування. Розберемо найпоширеніші з них.

Міф 1: "Від гормонів товстіють"
❌ Неправда. Збільшення маси тіла під час менопаузи зумовлене не МГТ, а самим дефіцитом естрогенів, зниженням рівня основного обміну, зменшенням м'язової маси та зміною розподілу жирової тканини. Дослідження показують, що жінки, які приймають МГТ, набирають менше ваги порівняно з тими, хто не лікується, а також мають менше накопичення вісцерального (абдомінального) жиру.

Міф 2: "Гормони викликають рак"
❌ Надмірне спрощення. Монотерапія естрогенами у жінок після гістеректомії не підвищує ризик раку молочної залози. Комбінована МГТ з мікронізованим прогестероном при застосуванні протягом 5 років має мінімальний вплив на цей ризик. У листопаді 2025 року FDA (США) ініціювало зняття попереджень ("чорних рамок") про рак з етикеток препаратів МГТ після масштабного перегляду наукових даних. Страх перед "раком від гормонів" значною мірою є наслідком некоректної інтерпретації результатів дослідження WHI, проведеного у 2002 році на когорті жінок старшого віку із застосуванням неоптимальних препаратів.

Міф 3: "Менопауза — це природний процес, лікувати її не потрібно"
❌ Менопауза дійсно є фізіологічним процесом, але її симптоми можуть бути дуже тяжкими та суттєво знижувати якість життя. Крім того, дефіцит естрогенів має довгострокові наслідки для здоров'я кісток, серцево-судинної системи та когнітивних функцій. Ніхто не закликає "лікувати менопаузу" як хворобу, але лікувати тяжкі симптоми та профілактувати наслідки естрогенодефіциту — це обгрунтована та доказова медична практика.

Міф 4: "Потрібно перетерпіти, воно саме мине"
❌ У третини жінок вазомоторні симптоми тривають понад 10 років. Генітоуринарний синдром менопаузи без лікування лише прогресує. Остеопороз та серцево-судинні ризики з часом наростають. "Перетерпіти" — це не стратегія, а шлях до зниження якості життя та збільшення ризику серйозних захворювань.

Міф 5: "Гормони — це ненатурально"
❌ Сучасні біоідентичні гормони (17β-естрадіол та мікронізований прогестерон) мають молекулярну структуру, ідентичну тій, що природно виробляється організмом жінки. Їх виробляють з рослинних прекурсорів (соєвих бобів або дикого ямсу) шляхом фармацевтичного синтезу. Тобто це максимально "натуральні" ліки, які лише відновлюють те, що організм перестав виробляти самостійно.

Міф 6: "МГТ призначають тільки при тяжких припливах"
❌ Хоча тяжкі вазомоторні симптоми є найчастішим показанням, МГТ також призначається при генітоуринарному синдромі менопаузи, для профілактики остеопорозу, при передчасній та ранній менопаузі, порушеннях сну та настрою, зумовлених дефіцитом естрогенів.

Міф 7: "Гормональна терапія — це назавжди"
❌ Тривалість МГТ визначається індивідуально. Деяким жінкам достатньо кількох років лікування, іншим може бути показана тривала терапія. Рішення переглядається щорічно. При необхідності терапія поступово припиняється під контролем лікаря.

14. Що змінилось у 2025 році: рішення FDA та нові рекомендації IMS

2025 рік став переломним для менопаузальної гормональної терапії у глобальному масштабі. Відбулося кілька подій, які принципово змінюють ставлення медичної спільноти до МГТ.

FDA у 2025-2026 роках розпочало перегляд та оновлення маркування низки препаратів менопаузальної гормональної терапії відповідно до сучасних доказових даних щодо їх безпеки.

Також у 2025 році Міжнародне товариство менопаузи (IMS) опублікувало оновлені рекомендації, які містять 341 позицію (285 підтверджених дослідженнями та 56 рекомендацій належної клінічної практики) та 38 ключових повідомлень. Ці рекомендації охоплюють 30 розділів, включаючи спосіб життя, вазомоторні симптоми, серцево-судинне здоров'я, кісткову тканину, когнітивні функції та багато іншого.

Європейське товариство ендокринологів (ESE) у жовтні 2025 року випустило нову клінічну настанову з менопаузи та перименопаузи, що надає актуальні рекомендації з діагностики та лікування менопаузальних розладів, включаючи гормональні та негормональні методи.

Ці зміни свідчать про те, що медична наука остаточно подолала "страх перед гормонами", спричинений некоректною інтерпретацією результатів дослідження WHI на початку 2000-х років. Сьогодні менопаузальна гормональна терапія визнана безпечним та ефективним методом лікування для правильно підібраних пацієнток.

15. Питання та відповіді

16. Джерела літератури

1. Panay N. et al. International Menopause Society (IMS) recommendations and key messages on women's midlife health and menopause hormone therapy. Climacteric, 2025.

2. Lumsden M.A. et al. European Society of Endocrinology clinical practice guideline for the evaluation and management of menopause and the perimenopause. European Journal of Endocrinology, 2025; 193(4): G49.

3. The 2022 Hormone Therapy Position Statement of The North American Menopause Society (NAMS). Menopause, 2022; 29(7): 767-794.

4. FDA. FDA Approves Labeling Changes to Menopausal Hormone Therapy Products. Press Announcement, February 12, 2026.

5. Наказ Міністерства охорони здоров'я України No 1039 від 17.06.2022. Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги "Менопаузальні порушення та інші розлади в перименопаузальному періоді".