Гістерорезектоскопія в стаціонарі

Це ендоскопічна операція всередині порожнини матки. Лікар вводить через шийку матки тонкий оптичний інструмент, бачить порожнину матки на моніторі та через робочий канал видаляє поліп, субмукозну міому, синехії або перегородку. Стаціонарний формат потрібен, коли втручання складніше за офісну гістероскопію і потребує операційної, анестезії та післяопераційного нагляду.

Офісна гістероскопія частіше є діагностичною або малою процедурою без повноцінної операційної. Гістерорезектоскопія в стаціонарі використовується для більших або складніших внутрішньоматкових утворень, коли потрібні резектоскоп, контроль рідини, анестезія, стерильна операційна та можливість безпечно зупинити кровотечу.

Його розглядають при великих поліпах, субмукозних міомах, виражених синехіях, перегородці матки, поєднанні кількох знахідок, високому ризику болю або кровотечі, а також коли попередня офісна процедура була неможливою або неповною.

Під час стаціонарної гістерорезектоскопії зазвичай застосовують внутрішньовенну анестезію або інший варіант знеболення, погоджений з анестезіологом. Після процедури можливі тягнучі відчуття внизу живота, схожі на менструальні, але сильний біль не є нормою і потребує зв'язку з лікарем.

Час залежить від задачі: невеликий поліп можна видалити швидко, а субмукозна міома, перегородка або щільні синехії можуть потребувати довшої роботи або інколи етапного лікування. Безпечність важливіша за швидкість, особливо коли треба контролювати рідину, кровотечу та глибину резекції.

Так, у багатьох випадках процедура саме покращує порожнину матки перед плануванням вагітності: прибирає поліп, міому, синехії або перегородку. Терміни планування залежать від обсягу втручання та контрольного огляду, тому їх краще узгодити з репродуктологом або гінекологом.

Зазвичай потрібні загальні аналізи крові та сечі, коагулограма, група крові та резус-фактор, ЕКГ, інфекційний скринінг, мазки або інші аналізи за клінічною ситуацією. Остаточний перелік залежить від віку, супутніх хвороб, типу анестезії та обсягу операції.

Для більшості внутрішньоматкових втручань зручним є ранній період після завершення менструації, коли ендометрій тонший і порожнину матки легше оцінити. Але при кровотечі, підозрі на ускладнення або спеціальних репродуктивних задачах час обирають індивідуально.

Можливі помірні тягнучі відчуття, невелика кров'яниста або водяниста секреція, втома після анестезії. Симптоми мають поступово зменшуватися. Якщо кровотеча посилюється, з'являється температура, різкий біль або неприємний запах виділень, потрібно звернутися до лікаря.

Не завжди. Якщо субмукозна міома велика, глибоко входить у стінку матки або є ризик перевантаження рідиною, безпечніше виконати лікування етапно. Це не ознака невдачі, а спосіб знизити ризики для матки та пацієнтки.