Опущення статевих органів у жінок

Як проявляється пролапс

Характерна скарга — відчуття «кульки», стороннього тіла чи випинання біля входу в піхву. Важкість може посилюватися після тривалого стояння або наприкінці дня й зменшуватися лежачи. Можливі неповне спорожнення сечового міхура, утруднена дефекація або потреба підтримувати стінку піхви пальцями, щоб випорожнитися. [2]

Розкажіть лікарю також про підтікання сечі, часті позиви та біль під час статевого акту. Ці проблеми можуть поєднуватися з пролапсом, але не обов’язково пояснюються лише ним: оцінка включає функцію сечового міхура, кишківника та сексуальний комфорт. [5]

Що саме опускається: типи пролапсу

Сечовий міхур і пряма кишка розташовані поруч із піхвою. При пролапсі вони можуть випинати її стінки; це не означає, що ці органи прорвалися в просвіт піхви. Виділяють три основні ділянки опущення, які нерідко поєднуються. [3]

Стадії 0–IV за POP-Q

POP-Q — система вимірювань під час огляду. Орієнтиром є рівень гімена, кільця тканин біля входу в піхву. Оцінюють найбільш опущену точку, а не просто положення матки у «верхній» чи «нижній третині». [18]

• 0: пролапсу немає. [18]
• I: найнижча точка залишається більш ніж на 1 см вище гімена. [18]
• II: вона розташована в межах від 1 см вище до 1 см нижче гімена. [18]
• III: опущення виходить більш ніж на 1 см за гімен, але ще не відповідає майже повному вивертанню піхви. [18]
• IV: повне або майже повне вивертання; точну межу визначають з урахуванням загальної довжини піхви. [18]

Чому слабшає підтримка тазових органів

Підтримку забезпечують разом м’язи тазового дна, зв’язки та сполучна тканина. Значення можуть мати вагітність і пологи, старіння, надлишкова маса тіла, хронічні закрепи, кашель та повторне значне натужування. Впливають також спадкові особливості тканин і перенесені операції. Пролапс буває й у молодих жінок. [2]

Три рівні підтримки — це не три стадії хвороби

Анатомічна модель DeLancey описує підтримку верхньої частини піхви й матки, середніх відділів піхви та її нижньої частини з промежиною. Вона допомагає зрозуміти, де порушена опора. Рівні можуть ушкоджуватися одночасно; за цією схемою не можна автоматично призначити операцію. [6]

Як проходить діагностика

На прийомі обговорюють скарги, пологи, перенесені втручання, плани вагітності та очікування від лікування. Огляд може включати оцінку в положенні лежачи або стоячи, натужування та огляд у дзеркалах. Ви можете попросити пояснювати кожну дію, зробити паузу або запросити супроводжувальну особу. [4]

Для оцінки пролапсу сечовий міхур зазвичай спорожнюють. Для окремої кашльової проби на нетримання він має бути достатньо наповнений; іноді пробу повторюють із підтриманим пролапсом. Тому підготовку узгодьте при записі, а не терпіть позиви заради будь-якого огляду. [5]

УЗД тазового дна не є обов’язковим, якщо огляд уже дає відповідь. За труднощів із сечовипусканням можуть виміряти залишкову сечу, зокрема за допомогою УЗД сечового міхура. Додаткові дослідження призначають для конкретного питання, яке може змінити лікування. [5]

Якщо є печіння, біль або підозра на цистит, про це потрібно сказати окремо. Візьміть попередні висновки, описи операцій, список ліків і короткий перелік ситуацій, у яких симптоми найбільше заважають.

Як обрати лікування

Вправи та фізична терапія

При симптомному пролапсі I–II стадії NICE рекомендує розглянути кероване тренування м’язів тазового дна щонайменше 16 тижнів як перший варіант. Якщо воно допомагає, вправи продовжують. [1]

У дослідженні POPPY індивідуальне навчання вправ зменшувало симптоми пролапсу порівняно з одними порадами щодо способу життя. Це підстава використовувати фізичну терапію, але не обіцянка повністю відновити анатомію або назавжди уникнути операції. [7]

Фахівець перевіряє скорочення та розслаблення м’язів, коригує техніку й навантаження. Якщо вправи болючі, не збільшуйте кількість скорочень самостійно. Програма має відповідати вашим можливостям і симптомам. [8]

Що можна змінити в повсякденному житті

Варто лікувати закрепи й тривалий кашель, поступово коригувати надлишкову масу тіла та зменшувати навантаження, які провокують сильне натужування чи випинання. Обговоріть зручний режим руху; пролапс не означає потреби постійно лежати. [4]

При сухості, печінні та атрофічних змінах після менопаузи лікар може запропонувати місцевий вагінальний естроген. Він призначений для пов’язаних із дефіцитом естрогену симптомів; сам пролапс таким лікуванням не усувають. [1]

Песарій: підтримка без операції

Песарій — знімний пристрій, який підтримує опущені тканини всередині піхви. Його можна використовувати тимчасово або тривало, зокрема якщо хочеться відкласти операцію чи ще планується вагітність. Він підходить не лише літнім жінкам. [16]

Підбір гінекологічного песарія проводять після огляду: іноді потрібно спробувати кілька розмірів чи моделей. Правильно підібраний пристрій має бути комфортним, утримуватися на місці й дозволяти нормально помочитися. [9]

• Уточніть догляд: хто зніматиме й очищатиме песарій, як часто потрібен огляд. Кубічні моделі зазвичай вимагають щоденного зняття; для інших графік відрізняється. [9]
• Не залишайте його без контролю: NICE радить знімати песарій принаймні раз на 6 місяців; конкретній моделі або ситуації потрібен частіший догляд. [1]
• Повідомляйте про біль, кров’янисті чи неприємно пахнучі виділення. Можуть знадобитися огляд, перерва у використанні або інший розмір. [9]

У рандомізованому дослідженні PEOPLE і початкова стратегія з песарієм, і операція давали покращення багатьом учасницям. Проте дослідження не довело, що стратегія з песарієм не поступається операції; чимало жінок згодом перейшли до хірургії. Початковий вибір можна переглядати разом із лікарем. [10]

Коли обговорюють операцію

Хірургічне лікування пролапсу розглядають, коли симптоми залишаються неприйнятними або нехірургічні варіанти не підходять. Треба визначити, які ділянки потребують підтримки, чи важливо зберегти матку та які ризики має кожен доступ. [11]

• Пластика стінок піхви: наприклад, передня кольпорафія для відновлення підтримки передньої стінки. План має враховувати й стан верхівки піхви. [1]
• Підвішування матки чи верхівки: серед варіантів — сакроспінальна фіксація. Можливі органозберігальні операції; видалення матки потрібне не кожній жінці. [11]
• Сакрокольпопексія: фіксація верхівки піхви до ділянки крижів із застосуванням сітчастого імпланта через черевний доступ, зокрема лапароскопічно. Варіант зі збереженням матки — сакрогістеропексія. [17]
• Кольпоклейзис: закриття вагінального каналу для лікування вираженого пролапсу. Після нього вагінальне проникнення неможливе, тому це рішення приймають лише з урахуванням майбутніх сексуальних планів. Інші форми близькості залишаються можливими. [12]

Вагінальний доступ та операції через живіт мають різні переваги й обмеження. Запитайте хірурга, чому запропонований метод відповідає саме вашій анатомії та пріоритетам.

Чи всі операції із сіткою однакові?

Ні. Трансвагінальні сітки для пролапсу відрізняються від імплантів для сакрокольпопексії через черевний доступ. FDA у 2019 році припинила продаж саме трансвагінальних сіток для пролапсу в США; це не універсальна заборона будь-якої сітки й не твердження про правила в Україні. [13]

Сітка може спричинити оголення в піхві, біль, інфекцію чи потребу в повторному втручанні. До згоди на операцію з’ясуйте назву імпланта, альтернативи без нього та план дій при ускладненнях. [13]

Якщо є нетримання сечі, можливу слінгову операцію обговорюють окремо. Виявлення підтікання після підтримки пролапсу не означає автоматичної необхідності двох одночасних операцій: тест лише допомагає оцінити ризик. [5]

Перебіг, результат лікування та відновлення

Пролапс не обов’язково безперервно прогресує: він може залишатися стабільним, погіршуватися або частково покращуватися. Операція також не дає довічної гарантії — симптоми чи опущення можуть повернутися. Важливо оцінювати не тільки вигляд тканин, а й те, чи стало зручніше ходити, працювати, спорожнювати сечовий міхур і жити статевим життям. [2]

Перед втручанням обговорюють ризики кровотечі, інфекції, ушкодження сусідніх органів, тромбозу, порушень сечовипускання та болю, зокрема під час статевого акту. Їхня ймовірність залежить від методу й особистих обставин. [17]

Після операції потрібні узгоджений план знеболення, поступове повернення до ходьби, профілактика закрепів і контрольний огляд. Терміни повернення до роботи, піднімання ваги та вагінального статевого акту уточнюють для конкретної операції. Не орієнтуйтеся лише на досвід знайомих. [17]

Коротка історія лікування

Спроби лікувати опущення описані ще в давньоєгипетських текстах. Протягом століть використовували різні матеріали для механічної підтримки; з розвитком технологій з’явилися гумові, а згодом силіконові песарії. Давні пахощі, суміші та маніпуляції є частиною історії, а не доказом лікувальної користі. Сучасний песарій добирають за анатомією та перевіряють під час подальших оглядів. [16]

Відео: пролапс і обстеження тазового дна

Коли потрібне УЗД тазового дна

Поширені запитання