Цистит у жінок

Цистит - це запалення сечового міхура, яке частіше виникає у жінок через анатомічні особливості будови сечовивідних шляхів. Це поширене захворювання, яке може виникати як у гострій, так і у хронічній формі. Важливо вчасно розпізнати симптоми циститу та звернутися до лікаря, щоб уникнути ускладнень.

Причини циститу

Цистит у жінок найчастіше викликається бактеріями, що потрапляють у сечовий міхур через уретру. Основними збудниками є кишкова паличка (Escherichia coli), яка є природною мікрофлорою кишечника. До факторів, що сприяють розвитку циститу, належать:

✅Переохолодження.
✅Недостатня гігієна інтимної зони.
✅Травми уретри під час статевого акту.
✅Використання агресивних мийних засобів або засобів контрацепції.
✅Застій сечі у міхурі.
✅Зниження імунітету.

Симптоми циститу

Цистит проявляється рядом характерних симптомів, до яких належать:

✅Часті позиви до сечовипускання, особливо вночі.
✅Біль або печіння під час сечовипускання.
✅Відчуття неповного випорожнення сечового міхура.
✅Каламутна або з домішками крові сеча.
✅Неприємний запах сечі.
✅Біль у нижній частині живота або в попереку.

Діагностика циститу

Для встановлення діагнозу циститу лікар проводить огляд та призначає наступні дослідження:

✅Загальний аналіз сечі: виявляє наявність лейкоцитів, еритроцитів та бактерій.
✅Посів сечі: допомагає визначити конкретного збудника інфекції та його чутливість до антибіотиків (антибіотикограма). Зазвичай посів робиться при хронічних та ускладнених циститах. При одноразовому гострому циститі зазвичай у посіві немає потреби.
✅УЗД сечового міхура: дозволяє оцінити стан сечового міхура та виключити інші патології. Ця методика робиться також тільки за показаннями.
✅Цистоскопія: при хронічних формах циститу для детального огляду внутрішньої поверхні сечового міхура. Методика робиться при ускладнених ситуаціях або при підозрі на інші урологічні захворювання, які мають схожу на цистит симптоматику.

Чи потрібно лікувати Escherichia coli, якщо її виявили в сечі і у Вас немає ніяких симптомів? Якщо Ви не вагітна і її не дуже багато (це окреме, називається безсимптомна бактеріурія), лікувати непотрібно!

Лікування циститу

Лікування циститу залежить від його причини та форми перебігу. Основні методи лікування включають:

✅Антибактеріальна терапія. Призначають антибіотики, зокрема фторхінолони, цефалоспорини, фосфоміцин або пеніциліни. Важливо приймати препарати за призначенням лікаря і не припиняти курс лікування раніше часу.
✅Фітотерапія. Вживання настоїв з трав з сечогінним та протизапальним ефектом, таких як мучниця, ромашка, журавлина. Незважаючи на обмежені докази ефективності, інколи використовуються, в першу чергу, для профілактики рецидивів захворювання.
✅Знеболюючі засоби. Призначаються для зняття болю та зменшення запалення (наприклад, ібупрофен або парацетамол).
✅Режим пиття. Рекомендується вживати велику кількість рідини (до 2-3 літрів на добу), що сприяє вимиванню бактерій з сечового міхура.
✅Корекція гігієнічних заходів. Дотримання правил особистої гігієни, уникання переохолодження та регулярне випорожнення сечового міхура.

Профілактика циститу

Щоб уникнути циститу, рекомендується:

✅Уникати переохолодження, особливо в області тазу.
✅Дотримуватися особистої гігієни, особливо після статевого акту (відразу ходити в туалет помочитись).
✅Вчасно лікувати будь-які інфекції сечовидільної системи.
✅Пити достатню кількість води протягом дня.
✅Уникати тривалого утримання сечі.

Отже, цистит є досить поширеним захворюванням серед жінок, але завдяки своєчасній діагностиці та правильному лікуванню його можна швидко вилікувати. Якщо ви помітили симптоми циститу, не зволікайте і звертайтеся до лікаря. Це допоможе уникнути хронізації захворювання та покращити якість життя.

Але, на жаль, буває не все так просто і цистити можуть бути хронічними та погано виліковуваними. Тому варто звернути увагу на специфічні для жінок варіанти циститу, які потребують особливого підходу в діагностиці та лікуванні. До таких форм належать посткоїтальний цистит та інтерстиційний цистит. Ці види циститу відрізняються не тільки своїми симптомами, але й причинами виникнення, що вимагає індивідуального підходу до профілактики та терапії. У цьому розділі ми детально розглянемо особливості цих специфічних форм циститу, щоб допомогти жінкам зрозуміти причини їх виникнення та знайти оптимальні методи лікування.

Що таке посткоїтальний цистит?

Посткоїтальний цистит — це форма інфекційного циститу, що виникає у жінок після статевого акту. Він характеризується запаленням сечового міхура, яке зазвичай проявляється через кілька годин або днів після сексу. Це досить поширена проблема серед жінок репродуктивного віку.

Причини посткоїтального циститу

Основна причина посткоїтального циститу полягає в механічному перенесенні бактерій з області геніталій або прямої кишки у сечовий міхур під час статевого акту. Фактори, що сприяють розвитку посткоїтального циститу, включають:

✅Анатомічні особливості уретри. У деяких жінок уретра розташована близько до вагінального отвору, що полегшує проникнення бактерій.
✅Часта зміна статевих партнерів. Збільшує ризик інфекцій, що передаються статевим шляхом, та сприяє розвитку циститу.
✅Недостатня гігієна. Недотримання правил гігієни до та після статевого акту підвищує ризик інфекції.
✅Використання сперміцидів та інших контрацептивів. Ці засоби можуть порушувати природний баланс мікрофлори, що сприяє росту патогенних бактерій.

Симптоми посткоїтального циститу схожі на симптоми інших форм циститу, але виникають після статевого акту:

✅Часті позиви до сечовипускання.
✅Біль або печіння під час сечовипускання.
✅Відчуття неповного випорожнення сечового міхура.
✅Біль у нижній частині живота.
✅Каламутна або з домішками крові сеча.

Профілактика посткоїтального циститу

Для запобігання посткоїтальному циститу важливо дотримуватися певних профілактичних заходів:

✅Мочитися перед та після статевого акту, що допоможе вимити бактерії з уретри.
✅Регулярне миття інтимної зони перед і після сексу з використанням м'яких засобів без агресивних компонентів.
✅Використання лубрикантів зменшує тертя і травматизацію уретри під час сексу.
✅Зміна контрацептивів. Обговоріть з лікарем можливість використання альтернативних методів контрацепції, якщо ви застосовуєте сперміциди або діафрагми.

Лікування посткоїтального циститу

Лікування посткоїтального циститу включає:

✅Антибактеріальна терапія. Лікар може призначити короткий курс антибіотиків після статевого акту або в разі появи симптомів.
✅Фітотерапія. Вживання настоїв трав, що мають сечогінний та протизапальний ефект.
✅Імунотерапія. Підтримка загального імунітету за допомогою вітамінних комплексів та адаптогенів, спеціальних урологічних "вакцин". Зазвичай, такі методи не мають доказів ефективності або мають дуже слабкі докази. Тому цим користуємось не часто.
✅Знеболюючі засоби. Для зменшення болю та дискомфорту можна використовувати нестероїдні протизапальні засоби.

Посткоїтальний цистит є неприємним, але контрольованим захворюванням. Дотримання простих правил гігієни, вчасне лікування та регулярні консультації з лікарем допоможуть уникнути частих рецидивів та покращити якість життя. Якщо ви страждаєте від посткоїтального циститу, зверніться до фахівця для отримання індивідуальних рекомендацій щодо профілактики та лікування.

Інтерстиціальний цистит

На відміну від класичного циститу, інтерстиціальний цистит (синдром хворобливої ​​шийки сечового міхура) - вихідно хронічне захворювання, що проявляється симптомами здавлення в сечовому міхурі, болями в ділянці сечового міхура і, іноді, в ділянці тазу. Через це пацієнтки часто звертаються до різних фахівців, часто до гінекологів та часто залишаються без діагнозу та лікування. Біль коливається від легкого дискомфорту до важкого, часом нестерпного.

Сечовий міхур є порожнистим, м'язовим органом, який зберігає сечу. Сечовий міхур поступово розширюється за рахунок постійного надходження сечі від нирок по сечоводу. Коли сечовий міхур сповнений, він сигналізує головному мозку, що настав час для сечовипускання. Нервова система генерує позиви до сечовипускання, які ми відчуваємо. 

Причини

Точна причина інтерстиціального циститу не відома, але цілком імовірно, що його розвитку сприяють багато факторів. Наприклад, у людей з інтерстиціальним циститом може бути дефект у захисному покриві (епітелії) сечового міхура. Руйнування епітелію можуть сприяти деякі речовини в сечі. Це призводить до постійного подразнення стінки сечового міхура. На малюнку нижче представлена ​​складна структура внутрішнього вистилання сечового міхура.

Інші можливі, але неперевірені фактори, що сприяють розвитку інтерстиціального циститу – аутоімунні реакції, спадковість, хронічні інфекції та алергічні реакції. Також, інтерстиційний цистит виявляють частіше у жінок з ендометріозом.

Фактори ризику

✅Стать. Серед жінок частота інтерстиціального циститу набагато вища, ніж у чоловіків.
✅Колір шкіри та волосся. Наявність світлої шкіри та рудого волосся пов'язано з великим ризиком інтерстиціального циститу.
✅Вік. У більшості людей інтерстиціальний цистит діагностується у віці 30 років та старше.
✅Наявність іншого захворювання пов'язаного з хронічним болем, наприклад, синдром подразненої кишки або фіброміалгія.

Ознаки та симптоми інтерстиціального циститу Симптоми інтерстиціального циститу дуже варіабельні між людьми і можуть змінюватися з часом у однієї людини. Симптоми можуть ускладнюватися в деяких ситуаціях, наприклад, при тривалому сидінні, стресі, фізичних навантаженнях, сексуальній активності.

Симптоми інтерстиціального циститу у жінок включають:

✅Болі в області тазу та/або промежини
✅Хронічний тазовий біль
✅Стійкі, постійні позиви до сечовипускання
✅Часте сечовипускання, часто у невеликих кількостях, протягом дня та ночі (до 60 разів на день)
✅Біль або дискомфорт під час наповнення сечового міхура та полегшення після сечовипускання
✅Біль під час статевого акту.
✅Тяжкість симптомів різна для кожної людини, і деякі люди можуть відчувати безсимптомні періоди.

Незважаючи на те, що симптоми інтерстиціального циститу можуть нагадувати хронічну інфекцію сечових шляхів, як правило, немає жодної інфекції. Тим не менш, симптоми можуть погіршуватися, якщо людина з інтерстиціальним циститом занедужує на інфекційне захворювання сечових шляхів.

Ускладнення інтерстиціального циститу

✅Зниження місткості сечового міхура. Інтерстиціальний цистит може призвести до зниження еластичності стінки сечового міхура, що зменшує його граничну ємність.
✅Прогресуюче зниження якості життя через постійні болі та частого сечовипускання.
✅Сексуальні проблеми пов'язані з диспареунією (болючим статевим актом) та частими сечовипусканнями.
✅Емоційні проблеми. Хронічний біль та уривчастий сон, пов'язані з інтерстиціальним циститом, можуть призводити до серйозного хронічного стресу та депресії.

Діагностика

✅Анамнез та щоденник сечовипускань. Щоденник сечовипускань включає записи про частоту сечовипускань, кількість випитої і виведеної рідини.
✅Гінекологічний огляд. При цьому характерною ознакою є виражена болючість шийки сечового міхура.
✅Загальний аналіз сечі. Зразок сечі аналізують наявність ознак інфекції сечових шляхів.
✅Цистоскопія. Ендоскопічне дослідження слизової оболонки сечового міхура. Ваш лікар вставляє тонку трубку з крихітною камерою (цистоскоп) через сечівник, що показує вистилку сечового міхура. Ваш лікар може також вводити рідину в сечовий міхур, щоб виміряти його ємність. Під час цистоскопії можна виконувати ліковану при даному захворюванні процедуру - гідродистенцію. Під час цистоскопії можна виявити такі ознаки інтерстиціального циститу, як крововиливи та виразки Гуннера. Однак їх відсутність не виключає діагнозу інтерстиціального циститу. Не всі професійні організації сьогодні підтримують рекомендацію рутинно робити цистоскопію.
✅Біопсія. Під час цистоскопії під наркозом лікар може видалити зразок тканини (біопсія) з сечового міхура та уретри для подальшого гістологічного дослідження під мікроскопом. Це робиться для виключення раку сечового міхура та інших рідкісних причин хворобливого сечового міхура.
✅Цитологічне дослідження сечі. Ваш лікар збирає зразок сечі та досліджує клітини, щоб виключити рак.
✅Тест чутливості до калію. Лікар вводить воду або хлорид калію в сечовий міхур і вимагає пацієнтку оцінити за шкалою від 0 до 5 болю та вираженість позову до сечовипускання. Підтвердженням діагнозу є значно вираженіша симптоматика при введенні хлориду калію. Люди із нормальним сечовим міхуром не можуть розрізнити відчуття при введенні цих двох рідин. Багато хто зараз не рекомендує робити цей тест через низьку специфічність і через те, що у деяких пацієнтів він провокує тривале погіршення симптоматики інтерстиціального циститу.

Лікування інтерстиціального циститу

На жаль, немає лікування, яке раз і назавжди дозволило б вилікувати інтерстиціальний цистит і немає лікування, яке допомагало б усім хворим. Хворим на інтерстиціальний цистит часто доводиться пробувати кілька різних методів лікування, щоб підібрати найкращий варіант, який приносить полегшення.

✅Нестероїдні протизапальні засоби (ібупрофен тощо) для зменшення болю
✅Трициклічні антидепресанти (амітриптилін, іміпрамін) для релаксації сечового міхура та зменшення болю
✅Антигістамінні (лоратадин) - у деяких хворих зменшують болючість та частоту сечовипускань
✅Пентосан полісульфат - механізм невідомий, але він може бути ефективним при тривалому застосуванні
✅Стимуляція нервів
✅Розширення (дистенція) сечового міхура. Через катетер сечовий міхур вводиться розчин, найчастіше слабкий розчин диметил сульфоксиду (димексиду). Розчин вводиться на 15-20 хвилин. Потім пацієнтку просять помочитися. Такі інстиляції проводяться щотижня курсом до 6-8 тижнів. Для підтримки інстиляції проводяться щомісячно тривалий час. Іноді для інстиляцій вводять суміші лідокаїну, соди та гепарину.
✅Хірургічне лікування проводиться вкрай рідко через травматичність (видалення сечового міхура) та неповну ефективність. Мінімально-інвазивні методики, такі як коагуляція Гуннерових виразок, їх висічення можуть допомогти деяким пацієнткам.
✅"Традиційна медицина" - акупунктура тощо. мають варіабельні результати, але ефективні в деяких пацієнток.

Загальні принципи терапії інтерстиціального циститу:

✅Лікування призначається починаючи з найбільш консервативного. Хірургічне лікування проводиться тільки у разі безуспішності інших методів лікування (за винятком видалення виразок Гуннера)
✅Початкове лікування залежить від вираженості симптомів та переваг пацієнтки
✅У ряді випадків доцільно розпочати із поєднання різних методів
✅Неефективне лікування припиняється
✅Лікування больового синдрому протягом усього лікування
✅Перегляд діагнозу у разі безуспішності терапії

Зазвичай в міжнародних рекомендаціях рекомендуються наступні лінії терапії:

✅Терапія першої лінії: навчання пацієнтки, лікування больового синдрому, модифікація способу життя
✅Терапія другої лінії: фізична терапія; медикаменти: амітриптилін, циметидин, гідроксизин, пентосан; у сечовий міхур – димексид, гепарин, лідокаїн; купірування больового синдрому
✅Терапія третьої лінії: цистоскопія з підвищеним тиском, видалення Гуннерових виразок, якщо є, усунення болю
✅Четверта лінія терапії: ботулотоксин у детрузор; нейромодуляція, усунення болю
✅П'ята лінія: циклоспорин А, усунення болю
✅Шоста лінія: оперативне лікування (аж до видалення сечового міхура), купірування болю

Інтерстиційний цистит — це хронічне запалення сечового міхура, що супроводжується тривалим болем і дискомфортом у тазовій ділянці. Його точні причини залишаються невідомими, що ускладнює лікування. Симптоми можуть включати часте сечовипускання, біль у сечовому міхурі та відчуття тиску. Лікування спрямоване на зменшення симптомів і може включати медикаментозну терапію, фізіотерапію та зміни в способі життя. Раннє звернення до лікаря є ключовим для полегшення стану та уникнення ускладнень.

Ця інформація не призначена для заміни поради, наданої вам вашим лікарем. Переконайтеся, що ви обговорюєте будь-які запитання, які у вас виникли, зі своїм лікарем.

професор Михайло Медведєв

Перелік використаної літератури: 

1. https://www.uptodate.com/
2. www.clinicalkey.com

З повним переліком послуг та цін завжди можна ознайомитись за посиланням або безпосередньо звернувшись до адміністраторів.

Клініка доктора Медведева представлена в соціальних мережах, де ми запрошуємо Вас підписатись та слідкувати за нами: