Лапароскопічна варикоцелектомія - це сучасна малоінвазивна хірургічна операція, спрямована на усунення варикоцеле (варикозного розширення вен сім'яного канатика). Варикоцеле діагностується приблизно у 15% чоловіків загальної популяції, а серед пацієнтів з чоловічим безпліддям ця цифра сягає 35-40%. Лапароскопічна техніка дозволяє виконати перев'язку та пересічення розширених яєчкових вен через три невеликих проколи в передній черевній стінці під контролем відеокамери. Завдяки мінімальній травматичності тканин, відмінній візуалізації операційного поля та швидкому відновленню після втручання, лапароскопічна варикоцелектомія залишається одним із найпопулярніших методів хірургічного лікування варикоцеле у всьому світі. В Клініці доктора Медведева у Дніпрі цю операцію виконує досвідчений уролог із використанням сучасного лапароскопічного обладнання, що забезпечує високу ефективність, безпеку та комфорт для кожного пацієнта.
1. Що таке варикоцеле і чому воно виникає
Варикоцеле - це патологічне розширення вен гроноподібного (лозовидного) сплетення сім'яного канатика, яке забезпечує венозний відтік крові від яєчка. За механізмом розвитку це захворювання подібне до варикозного розширення вен нижніх кінцівок, проте локалізується в ділянці мошонки. Розширені вени порушують нормальну терморегуляцію яєчка, підвищуючи місцеву температуру на 1-2°C, що негативно впливає на процес сперматогенезу та вироблення тестостерону.
Приблизно у 80-90% випадків варикоцеле розвивається зліва. Це пояснюється анатомічними особливостями: ліва яєчкова вена впадає у ліву ниркову вену під прямим кутом, що створює підвищений гідростатичний тиск. Права яєчкова вена, натомість, впадає безпосередньо в нижню порожнисту вену під гострим кутом, що забезпечує кращий відтік крові. Двобічне варикоцеле діагностується у 10-15% випадків, а ізольоване правобічне зустрічається рідко і потребує додаткового обстеження для виключення об'ємних утворень заочеревинного простору.
Серед основних причин та факторів ризику розвитку варикоцеле виділяють вроджену слабкість венозної стінки та клапанного апарату вен, підвищений тиск у системі лівої ниркової вени (так званий "синдром лускунчика"), інтенсивні фізичні навантаження з підвищенням внутрішньочеревного тиску, тривале перебування в положенні стоячи, а також генетичну схильність. Захворювання найчастіше маніфестує у підлітковому віці (14-16 років) у період статевого дозрівання, коли значно зростає кровопостачання яєчок.
2. Ступені варикоцеле: класифікація та діагностика
Для визначення тактики лікування принципове значення має правильне визначення ступеня варикоцеле. У клінічній практиці найбільш поширеною є класифікація за Дюбіном та Амеларом (Dubin & Amelar), яка виділяє три ступені захворювання на основі даних фізикального обстеження.
Субклінічне варикоцеле не визначається при пальпації та пробі Вальсальви, а виявляється лише за допомогою ультразвукового дослідження (УЗД) з доплерографією. Згідно з рекомендаціями Європейської асоціації урологів (EAU) та Американської урологічної асоціації (AUA), субклінічне варикоцеле зазвичай не потребує хірургічного лікування.
I ступінь (Grade I) - розширені вени не видно візуально і не пальпуються в спокої, але визначаються при натужуванні пацієнта (проба Вальсальви). Це початкова клінічна стадія захворювання.
II ступінь (Grade II) - розширені вени чітко пальпуються лікарем у положенні стоячи без проведення проби Вальсальви, але візуально не визначаються. Пацієнт може відчувати тяжкість у мошонці, особливо після фізичних навантажень.
III ступінь (Grade III) - розширені вени видно неозброєним оком та легко пальпуються. Мошонка може мати характерний вигляд "клубка червів". Ця стадія найчастіше супроводжується больовим синдромом, зменшенням об'єму яєчка та порушеннями сперматогенезу.
Для підтвердження діагнозу та уточнення ступеня варикоцеле використовуються наступні методи діагностики. УЗД органів мошонки з кольоровою доплерографією є "золотим стандартом" інструментальної діагностики. Це дослідження дозволяє точно виміряти діаметр вен (варикоцеле діагностується при діаметрі вен від 2,5-3 мм і більше), оцінити наявність та тривалість рефлюксу крові при пробі Вальсальви, визначити об'єм та структуру яєчок. Спермограма необхідна для оцінки впливу варикоцеле на репродуктивну функцію. Дослідження рівня гормонів (тестостерон, ФСГ, ЛГ) допомагає оцінити ендокринну функцію яєчок. У деяких випадках може знадобитися КТ або МРТ заочеревинного простору, особливо при ізольованому правобічному або вперше виявленому варикоцеле у чоловіків старшого віку.
3. Симптоми варикоцеле: коли звертатися до уролога
Варикоцеле часто має безсимптомний перебіг та виявляється випадково під час профілактичного огляду або обстеження з приводу безпліддя. Проте у значної частини пацієнтів захворювання супроводжується рядом характерних проявів, які знижують якість життя та потребують медичної уваги.
Найбільш типовими симптомами варикоцеле є тягнучий, ниючий біль або відчуття тяжкості у мошонці, переважно зліва. Ці відчуття зазвичай посилюються наприкінці дня, після тривалого перебування на ногах, при фізичному навантаженні та в спекотну погоду, а зменшуються в положенні лежачи. Пацієнти також можуть помічати візуальне збільшення однієї половини мошонки, відчуття "наповненості" або "набряклості" в ділянці яєчка, помітні звивисті розширені вени при зовнішньому огляді (при III ступені), а також зменшення розміру яєчка на боці ураження (тестикулярна атрофія).
Важливим проявом варикоцеле, який часто стає основною причиною звернення до лікаря, є чоловіче безпліддя. Варикоцеле визнане найбільш поширеною причиною чоловічого безпліддя, що піддається хірургічній корекції. Порушення сперматогенезу при варикоцеле проявляються зниженням концентрації сперматозоїдів (олігозооспермія), порушенням їх рухливості (астенозооспермія), збільшенням кількості патологічних форм (тератозооспермія) та підвищенням рівня фрагментації ДНК сперматозоїдів.
Звернутися до уролога рекомендується при появі будь-якого дискомфорту в ділянці мошонки, при виявленні асиметрії мошонки або розширених вен, а також при безуспішних спробах зачаття протягом 12 місяців регулярного статевого життя без контрацепції. Рання діагностика та своєчасне лікування суттєво покращують прогноз відновлення фертильності.
4. Показання до лапароскопічної варикоцелектомії
Не кожний випадок варикоцеле потребує хірургічного лікування. Рішення про операцію приймається урологом індивідуально на основі комплексної оцінки клінічних даних, результатів обстеження та репродуктивних планів пацієнта. Згідно з рекомендаціями Європейської асоціації урологів (EAU, 2025) та Американської урологічної асоціації (AUA), хірургічне лікування варикоцеле показане у чітко визначених клінічних ситуаціях.
Основні показання до операції:
☑️ Клінічно значуще варикоцеле (II-III ступінь) у поєднанні з безпліддям та порушеннями параметрів спермограми. Це найбільш поширене та науково обгрунтоване показання, що підтверджується численними рандомізованими дослідженнями та мета-аналізами.
☑️ Біль або дискомфорт у мошонці, що пов'язані з варикоцеле та не піддаються консервативному лікуванню. За даними досліджень, повне зникнення болю після лапароскопічної варикоцелектомії спостерігається у 80-90% пацієнтів.
☑️ Прогресуюче зменшення розміру (атрофія) яєчка на боці ураження, особливо у підлітків. Різниця в об'ємі яєчок більше ніж на 20% або 2 мл вважається клінічно значущою та є показанням до операції.
☑️ Варикоцеле у чоловіків з порушенням гормональної функції яєчок (зниженим рівнем тестостерону) при наявності клінічного варикоцеле II-III ступеня. Дослідження підтверджують покращення рівня тестостерону після варикоцелектомії.
☑️ Двобічне варикоцеле. Лапароскопічний доступ має особливу перевагу у таких випадках, оскільки дозволяє прооперувати обидва боки через ті самі проколи під час однієї операції.
Операція зазвичай не рекомендується при:
❌ Субклінічному варикоцеле, що виявлене лише на УЗД, при нормальних показниках спермограми.
❌ Безсимптомному перебігу з нормальними параметрами сперми та відсутності репродуктивних планів.
❌ Наявності протипоказань до загальної анестезії або лапароскопії (тяжкі захворювання серцево-судинної та дихальної системи, виражений спайковий процес у черевній порожнині).
5. Переваги лапароскопічного методу
Лапароскопічна варикоцелектомія є одним із найбільш поширених сучасних методів хірургічного лікування варикоцеле, що поєднує високу ефективність із мінімальною травматичністю. Порівняно з традиційними відкритими операціями (за Іваніссевичем та Паломо), лапароскопічний підхід має ряд суттєвих переваг.
✅ Мінімальна травматичність. Операція виконується через три проколи розміром 5-10 мм, що значно менше порівняно з розрізом 3-5 см при відкритих операціях. Це означає мінімальне пошкодження тканин передньої черевної стінки, менший больовий синдром після операції та кращий косметичний результат.
✅ Відмінна візуалізація. Лапароскопічна камера забезпечує збільшене, високоякісне зображення операційного поля. Хірург чітко бачить усі судинні структури, що дозволяє ретельно ідентифікувати та зберегти яєчкову артерію та лімфатичні судини, одночасно перев'язуючи всі розширені вени.
✅ Можливість одночасної двобічної операції. При двобічному варикоцеле лапароскопічний доступ дозволяє прооперувати обидва боки через ті самі три проколи, без необхідності виконання додаткових розрізів. Це суттєва перевага над відкритими та мікрохірургічними методиками.
✅ Швидке відновлення. Більшість пацієнтів виписуються з клініки наступного дня після операції. Повернення до повсякденної активності можливе через 2-3 дні, до офісної роботи - через 5-7 днів. Період обмеження фізичних навантажень складає 3-4 тижні.
✅ Низький рівень ускладнень. За даними мета-аналізів, частота рецидиву після лапароскопічної варикоцелектомії складає 3-7%, що порівнянно з мікрохірургічними методиками та значно менше, ніж після операції Іваніссевича (до 15-25%).
✅ Мінімальний косметичний дефект. Три невеликих рубчики розміром 5-10 мм стають практично непомітними через декілька місяців після операції.
Слід зазначити, що альтернативою лапароскопічному методу є мікрохірургічна субінгвінальна варикоцелектомія (операція Мармара), яка вважається "золотим стандартом" лікування варикоцеле згідно з багатьма міжнародними гайдлайнами. Вибір конкретної методики визначається урологом індивідуально з урахуванням анатомічних особливостей пацієнта, ступеня варикоцеле, наявності двобічного ураження, досвіду хірурга та технічного оснащення клініки.
6. Підготовка до операції
Ретельна передопераційна підготовка є важливим фактором успішного проведення лапароскопічної варикоцелектомії та мінімізації ризику ускладнень. Підготовка включає діагностичний та безпосередній передопераційний етапи.
Обов'язкові обстеження перед операцією:
☑️ Загальний аналіз крові та загальний аналіз сечі
☑️ Біохімічний аналіз крові (глюкоза, креатинін, загальний білок, печінкові проби)
☑️ Коагулограма (показники згортання крові)
☑️ Група крові та резус-фактор
☑️ Аналізи на ВІЛ, гепатити В та С, сифіліс
☑️ ЕКГ (електрокардіограма)
☑️ Рентгенографія або флюорографія органів грудної клітки (за показаннями)
☑️ УЗД органів мошонки з кольоровою доплерографією
☑️ Спермограма (для оцінки вихідного стану репродуктивної функції, за показаннями)
☑️ Консультація анестезіолога
Рекомендації напередодні операції:
За 7-10 днів до операції необхідно припинити прийом препаратів, що впливають на згортання крові (аспірин, варфарин та інші антикоагулянти), попередньо погодивши це з лікуючим лікарем. Останній прийом їжі допускається не пізніше ніж за 8 годин до операції, пити прозору рідину можна не пізніше ніж за 2 години до втручання. Увечері напередодні та зранку в день операції рекомендується прийняти гігієнічний душ. Необхідно видалити волосся в ділянці операційного поля (нижня частина живота). У день операції не слід наносити кремів, лосьйонів або дезодорантів на шкіру живота. З собою у клініку потрібно взяти зручний, не тісний одяг та підтримуючу білизну (суспензорій або щільні труси-боксери).
Важливо поінформувати лікаря про всі препарати, які ви приймаєте, наявні алергічні реакції, хронічні захворювання та попередні хірургічні втручання, особливо на органах черевної порожнини.
7. Як проходить лапароскопічна варикоцелектомія
Лапароскопічна варикоцелектомія виконується під загальним наркозом (ендотрахеальна анестезія) і в середньому триває від 30 до 60 хвилин. При двобічній операції тривалість може збільшитися до 60-90 хвилин. Пацієнт під час усієї процедури перебуває в стані медикаментозного сну та не відчуває болю.
Етапи операції:
1️⃣ Створення пневмоперитонеуму та встановлення портів. Після обробки операційного поля хірург виконує невеликий розріз (близько 10 мм) у ділянці пупка, через який вводить голку Вереша або застосовує відкриту методику (за Хассоном) для нагнітання вуглекислого газу (CO₂) у черевну порожнину. Це створює робочий простір для маніпуляцій. Тиск газу зазвичай підтримується на рівні 12-14 мм рт. ст. Через пупковий порт вводиться лапароскоп (камера). Потім встановлюються два додаткових робочих порти (5 мм) у правій та лівій здухвинних ділянках.
2️⃣ Ідентифікація яєчкових судин. Під контролем відеокамери хірург ідентифікує внутрішній пахвинний кільце та яєчкові судини, що проходять у заочеревинному просторі. Очеревина над судинами розсікається, і хірург ретельно виділяє яєчкові вени, артерію та лімфатичні судини.
3️⃣ Перев'язка та пересічення розширених вен. Після ідентифікації усіх судинних структур хірург ретельно відокремлює яєчкові вени від яєчкової артерії та лімфатичних судин. Розширені вени кліпуються титановими кліпсами або коагулюються та пересікаються. Яєчкова артерія та лімфатичні судини при цьому зберігаються, що мінімізує ризик атрофії яєчка та формування гідроцеле.
4️⃣ Контроль гемостазу та завершення операції. Хірург перевіряє ділянку операції на відсутність кровотечі, видаляє вуглекислий газ з черевної порожнини, витягує порти та закриває рани косметичними швами або стерильними стрічками-пластирями.
Сучасні модифікації техніки, зокрема збереження лімфатичних судин (lymphatic-sparing technique) та використання інтраопераційної доплерографії для ідентифікації яєчкової артерії, дозволяють додатково підвищити ефективність та безпеку операції.
8. Реабілітація та відновлення після операції
Одна з головних переваг лапароскопічної варикоцелектомії - відносно короткий та комфортний період відновлення. Проте дотримання рекомендацій лікаря у післяопераційному періоді є важливою умовою успішного результату.
Перші години після операції. Після пробудження від наркозу пацієнт перебуває під наглядом медичного персоналу. Може спостерігатися незначний біль у ділянці проколів, легка нудота (наслідок загальної анестезії) та відчуття здуття живота через залишки вуглекислого газу. Ці явища є нормальними та минають самостійно протягом першої доби. Знеболювальні препарати призначаються за потребою.
Перебування в клініці зазвичай складає 1 добу. За відсутності ускладнень виписка відбувається наступного дня після операції.
Перший тиждень після операції. Рекомендується домашній режим з обмеженням фізичної активності. Допускаються нетривалі прогулянки на свіжому повітрі. Необхідно носити підтримуючу білизну (суспензорій або щільні труси) для зменшення дискомфорту в ділянці мошонки. Душ дозволяється через 24-48 годин після операції. Ділянку проколів слід тримати в чистоті та сухості. Швидке повернення до офісної (сидячої) роботи можливе через 5-7 днів.
Перші 3-4 тижні. Слід уникати піднімання важкостей більше 5 кг, інтенсивних фізичних навантажень, занять спортом (особливо силовими видами, бігом, їздою на велосипеді), відвідування лазні, сауни, басейну та приймання гарячих ванн. Статеву активність рекомендується відновлювати не раніше ніж через 2-3 тижні після операції, орієнтуючись на власні відчуття.
Контрольні огляди. Після операції рекомендовано відвідати уролога через 1 місяць для оцінки загоєння, через 3 місяці для проведення контрольної спермограми та через 6 місяців для оцінки динаміки покращення параметрів сперми. При необхідності призначаються додаткові обстеження, зокрема контрольне УЗД мошонки з доплерографією.
9. Результати операції: вплив на фертильність та якість життя
Лапароскопічна варикоцелектомія демонструє високу ефективність як у покращенні параметрів сперми, так і в підвищенні частоти спонтанних вагітностей. Результати операції підтверджені численними клінічними дослідженнями та мета-аналізами.
Вплив на параметри спермограми. Покращення показників сперми після варикоцелектомії спостерігається у 60-80% пацієнтів. За даними систематичних оглядів, після операції відбувається збільшення концентрації сперматозоїдів у середньому на 9-12 млн/мл, підвищення загальної рухливості сперматозоїдів на 5-10%, покращення морфології сперматозоїдів, а також зниження рівня фрагментації ДНК сперми. Перші позитивні зміни в спермограмі з'являються вже через 3 місяці після операції, що відповідає тривалості одного повного циклу сперматогенезу (приблизно 72-74 дні).
Частота настання вагітності. Спонтанна вагітність після варикоцелектомії настає у 30-45% пар протягом першого року спостереження, за умови виключення жіночого фактору безпліддя. Це достовірно вище, ніж у парах, де чоловік з варикоцеле не отримував хірургічного лікування.
Вплив на рівень тестостерону. Дослідження останніх років підтверджують, що варикоцелектомія може сприяти підвищенню рівня загального тестостерону в крові. Це особливо актуально для чоловіків з клінічними проявами гіпогонадизму (зниженого рівня тестостерону) у поєднанні з варикоцеле.
Зменшення болю. У пацієнтів, які оперувалися з приводу больової форми варикоцеле, повне зникнення болю спостерігається у 80-90% випадків, часткове полегшення - ще у 5-10%.
Відновлення об'єму яєчка. У підлітків та молодих чоловіків після варикоцелектомії часто спостерігається збільшення розміру раніше зменшеного яєчка, що свідчить про відновлення його трофіки та функції.
Слід розуміти, що результати операції залежать від багатьох факторів: віку пацієнта, ступеня варикоцеле, тривалості захворювання, вихідного стану сперматогенезу, наявності супутніх факторів безпліддя. Саме тому важливо своєчасно звертатися до уролога та не відкладати лікування, адже чим раніше виконана операція, тим вищі шанси на повне відновлення репродуктивної функції.
10. Можливі ризики та ускладнення
Лапароскопічна варикоцелектомія є безпечною операцією з низьким відсотком ускладнень. Проте, як і будь-яке хірургічне втручання, вона має певні ризики, про які пацієнт повинен бути поінформований.
Загальні хірургічні ризики включають реакції на загальну анестезію (виникають рідко при якісному передопераційному обстеженні), кровотечу з місць введення портів (мінімальна, зазвичай зупиняється самостійно), інфікування ран (менше 1% при дотриманні правил асептики), а також тромботичні ускладнення (профілактуються раннім вставанням та, за потреби, антикоагулянтною терапією).
Специфічні ускладнення лапароскопічної варикоцелектомії:
Гідроцеле (водянка яєчка) - накопичення рідини навколо яєчка внаслідок пошкодження лімфатичних судин під час операції. За даними різних досліджень, частота цього ускладнення складає від 2 до 8%. Застосування техніки зі збереженням лімфатичних судин значно знижує цей ризик.
Рецидив варикоцеле - повторне розширення вен після операції. Частота рецидивів після лапароскопічної варикоцелектомії складає від 3 до 7% за даними різних мета-аналізів. Рецидив може бути пов'язаний з наявністю додаткових колатеральних вен, що не були виявлені під час первинної операції.
Пошкодження яєчкової артерії - вкрай рідке ускладнення, яке теоретично може призвести до атрофії яєчка. Завдяки збільшенню зображення лапароскопічною камерою та можливості використання доплерографії ризик цього ускладнення мінімізований.
Післяопераційний біль у ділянці проколів зазвичай помірний та минає протягом 3-5 днів. Біль у плечі, пов'язаний з подразненням діафрагмального нерва залишками вуглекислого газу, може спостерігатися протягом 1-2 днів після операції.
В цілому, частота серйозних ускладнень після лапароскопічної варикоцелектомії не перевищує 2-3%, що робить цю операцію однією з найбезпечніших у сучасній урології.
11. Поширені міфи про варикоцеле та його лікування
Міф 1: "Варикоцеле можна вилікувати таблетками, народними засобами або спеціальною гімнастикою"
❌ Це не відповідає дійсності. Жодні медикаменти, біологічно активні добавки, трав'яні настої чи фізичні вправи не здатні усунути вже розширені вени сім'яного канатика. Єдиним ефективним методом лікування клінічно значущого варикоцеле є хірургічне втручання або ендоваскулярна емболізація. Медикаментозна терапія може лише тимчасово полегшити симптоми, але не впливає на причину захворювання.
Міф 2: "Якщо нічого не болить, варикоцеле лікувати не потрібно"
❌ Відсутність болю не означає відсутність негативного впливу на репродуктивну функцію. Варикоцеле може безсимптомно пошкоджувати сперматогенез протягом років. Тому при наявності клінічного варикоцеле та порушень спермограми хірургічне лікування рекомендується незалежно від наявності болю.
Міф 3: "Операція при варикоцеле небезпечна і може призвести до імпотенції"
❌ Лапароскопічна варикоцелектомія не впливає на еректильну функцію. Операція виконується на венозних судинах сім'яного канатика і не зачіпає нерви та артерії, відповідальні за ерекцію. Навпаки, усунення варикоцеле може покращити гормональний фон (рівень тестостерону), що позитивно впливає на сексуальну функцію.
Міф 4: "Після операції варикоцеле завжди повертається"
❌ Ризик рецидиву після лапароскопічної варикоцелектомії складає лише 3-7%. Це означає, що у переважної більшості пацієнтів (93-97%) операція забезпечує стійкий довготривалий результат. Сучасні модифікації хірургічної техніки дозволяють додатково знизити ризик рецидиву.
Міф 5: "Варикоцеле - це проблема лише літніх чоловіків"
❌ Навпаки, варикоцеле найчастіше розвивається у підлітковому та молодому віці. Пік захворюваності припадає на вікову групу 15-25 років. Рання діагностика та своєчасне лікування мають критичне значення для збереження репродуктивного потенціалу.
Міф 6: "Варикоцеле не впливає на здоров'я, це лише косметичний дефект"
❌ Варикоцеле - це повноцінне захворювання, яке визнане найбільш поширеною причиною чоловічого безпліддя, що піддається корекції. Окрім впливу на фертильність, варикоцеле може спричиняти хронічний біль, зниження рівня тестостерону та атрофію яєчка. Зневажливе ставлення до цього діагнозу може мати серйозні наслідки для репродуктивного здоров'я чоловіка.
12. Питання та відповіді
Чи болісна лапароскопічна варикоцелектомія?
Операція виконується під загальним наркозом, тому під час втручання пацієнт не відчуває болю. У післяопераційному періоді можливий помірний дискомфорт у ділянці проколів протягом 2-3 днів, який ефективно контролюється звичайними знеболювальними препаратами. Більшість пацієнтів оцінюють біль як незначний порівняно з відкритими операціями.
Скільки триває відновлення після лапароскопічної варикоцелектомії?
Повернення до повсякденної активності можливе через 2-3 дні після операції. До офісної роботи більшість пацієнтів повертаються через 5-7 днів. Фізичні навантаження та спорт рекомендовано обмежити протягом 3-4 тижнів. Повне відновлення зазвичай відбувається протягом 4-6 тижнів.
Чи покращиться спермограма після лапароскопічної варикоцелектомії?
За даними клінічних досліджень, покращення параметрів спермограми спостерігається у 60-80% пацієнтів. Перші позитивні зміни з'являються вже через 3 місяці після операції. Покращуються концентрація, рухливість та морфологія сперматозоїдів. Спонтанна вагітність настає приблизно у 30-45% пар протягом першого року після втручання.
Чи може варикоцеле повернутися після лапароскопічної операції?
Ризик рецидиву після лапароскопічної варикоцелектомії складає від 3 до 7% за даними різних досліджень. Це порівнянно з іншими сучасними методиками. Застосування техніки зі збереженням лімфатичних судин та інтраопераційної доплерографії дозволяє додатково знизити ризик рецидиву та формування гідроцеле.
У якому віці можна робити лапароскопічну варикоцелектомію?
Лапароскопічна варикоцелектомія може виконуватися у будь-якому віці, починаючи з підліткового (зазвичай від 15-16 років), якщо є відповідні показання. У підлітків операцію рекомендують при прогресуючому зменшенні розміру яєчка або значному ступені варикоцеле. У дорослих чоловіків операцію виконують незалежно від віку за наявності клінічних показань.
Коли можна планувати вагітність після лапароскопічної варикоцелектомії?
Планувати вагітність можна через 3-6 місяців після операції. Саме стільки часу потрібно для повного циклу сперматогенезу та покращення якості сперми. Рекомендується виконати контрольну спермограму через 3 та 6 місяців після втручання, щоб оцінити динаміку покращення показників та визначити оптимальний час для планування зачаття.
Чим лапароскопічна варикоцелектомія відрізняється від операції Мармара?
Обидві методики є сучасними та ефективними, але відрізняються хірургічним доступом. Операція Мармара (мікрохірургічна субінгвінальна варикоцелектомія) виконується через невеликий розріз у пахвинній ділянці з використанням мікроскопа. Лапароскопічна варикоцелектомія виконується через три проколи в черевній стінці. Лапароскопічний метод дозволяє одночасно оперувати двобічне варикоцеле та забезпечує чудову візуалізацію. Вибір методу визначає уролог індивідуально.
13. Джерела літератури
1. Cayan S, Shavakhabov S, Kadioğlu A. Treatment of palpable varicocele in infertile men: a meta-analysis to define the best technique. Journal of Andrology. 2009;30(1):33-40.
2. Seiler F, Katzenwadel A, Schultze-Seemann W, Wetterauer U, Leiber C. Laparoscopic varicocelectomy in male infertility: technique, results and complications. Surgical Endoscopy. 2022;36(3):1845-1851.
3. Warli SM, et al. A comparison between the efficacy and complication of laparoscopic and microsurgical varicocelectomy: Systematic review and meta-analysis. Urology Annals. 2024;16(2):128-136.
4. European Association of Urology. EAU Guidelines on Sexual and Reproductive Health, 2025 Update on Male Infertility. European Urology. 2025.
5. Schlegel PN, Sigman M, Collura B, et al. Diagnosis and Treatment of Infertility in Men: AUA/ASRM Guideline Part II. Fertility and Sterility. 2021;115(1):62-76.
